В нашій країні є популярною думка: варто лише механічно наростити обсяг воєнного бюджету, із нинішніх 4-5 мільярдів доларів у декілька разів, і саме тоді вітчизняне військо вдасться забезпечити усім необхідним і перспективним.
Наприклад – почати поставки Збройним Силам України бригадні комплекти тих же танків "Оплот", котрі на наших теренах досі існують у одиничних, "виставкових" екземплярах.
Читайте також: Тактичні ракети проти чисельного противника: свій аналог "Сапсана" хоче Південна Корея
Схоже, аналогічним чином міркують і наші сусіди – поляки. У них річний розмір воєнного бюджету – у два рази більший нашого, або ж близько 10 мільярдів доларів. Але ресурсу в таких обсягах полякам "чомусь не вистачило", щоб реалізувати свою програму Wilk, по оновленню парку танків, формально запущену ще в 2017 році.
У польських військових амбіції високі – вони хочуть свої бронетанкові частини переозброїти із танків Т-72, PT-91 Twardy та Leopard на американський Abrams чи ж південнокорейський K2 Black Panther.
Здавалось би, хто справді може похвалитись вагомим воєнним бюджетом, так це сама Південна Корея, котра в 2020 році витратила на оборону 47 мільярдів доларів, і так замкнула топ-10 країну за рівнем військових затрат.
І наскільки ефективно такі гроші витрачаються – вирішив проаналізувати польський портал Defence24.
Ось ця цифра у півсотні мільярдів доларів видимо конвертується, наприклад, у наявність сучасної бронетанкової техніки – майже півтори тисячі танків К1 – ліцензійної копії американського "Абрамса", та понад 200 одиниць танків K2 Black Panther.
Щоправда, при цьому південнокорейська армія зберігає у своєму резерві близько 800 танків М48 різних модифікацій. І також цікаво, що південнокорейські військові закупили для імітації "агресора" деяку неназвану кількість радянських танків Т-62, Т-72 та Т-80У.
Парк бронетранспортерів південнокорейської армії – дещо "різношерстніший". Наприклад, основу парку БТР складають 2300 машин K200 – ліцензійних копій славетного американського гусеничного БТР М113. Інші 1500 машин – це колісні бронемашини К21 та К808.
Якщо ж аналізувати парк самохідної артилерії, то тут безумовно флагманською є уславлена САУ K9 Thunder, котрих південнокорейська армія має 1200 одиниць.
Водночас, в строю збройних сил Південної Кореї лишаються також 1040 самохідних гаубиць К55 – ліцензійних копій американської M109A2, та 800 САУ K105HT.
Якщо узагальнити, виходить доволі неоднозначна картина. З однієї сторони, країна із топ-10 по воєнним затратам у світі досі тримає в строю бронетехніку виробництва 1980-х років, з іншої – ця ж країна може похватитись і доволі вагомим парком новітньої БТТ власного виробництва.
Так, Південна Корея не скупиться на розвиток власних збройних сил. Але при цьому Південна Корея уміло веде довгострокову оборонну політику, бо саме "довга воля" дозволяє найбільш ефективно витрачати ресурси воєнного бюджету.
За великим рахунком, після завершення "Холодної війни" для Південної Кореї нічого не змінилось: мілітаризована Північна Корея залишалась головним противником, тому національні збройні сили потрібно було розвивати для власного виживання усі попередні 30 років.
Україна так не робила, тому поки тільки лишається заздрити країнам із формально більшим воєнним бюджетом.
Але пора засвоїти такий принцип – якщо наша країна в оборонне планування не закладатиме "довгу волю", навіть десятикратне збільшення бюджету не посилить Збройні Сили України, і наші частини й далі отримуватимуть нову техніку одиничними чи дрібносерійними партіями.
Читайте також: Ан-2 на службі Південній Кореї: як "азіатський тигр" використовує 70-річний біплан
