Оборонна промисловість України продовжує "йти на осліп". Попри перехід на трирічне Державне оборонне замовлення, на практиці кожен в рік у нього вносять зміни, забираючи одну техніку та замінюючи її на іншу. Водночас всі державні оборонні програми залишаються лише приблизними орієнтирами, а не чіткими деталізованими планами.
Все це стримує розвиток українського ОПК та вже призводить до того, що приватні виробники озброєння розмірковують над перепрофілюванням підприємств на цивільну продукцію або перенесення виробництва за кордон. Про загрози майбутньому української оборонки в інтерв’ю Defense Express розповів екс-заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Юрій Бровченко.
Читайте також: Boeing готовий опрацювати постачання в Україну F-15EX та T-7 з локалізацією складання на ДП "Антонов" - Олександр Лось
"Головна проблема з державним оборонним замовленням полягає в його формуванні. Попри трирічне планування ДОЗ, номенклатура озброєння, яка була включена ще у 2019 році, після змін виключається у 2020 та не потрапляє у ДОЗ-2021.
Це величезна проблема, яка в першу чергу стосується приватних підприємств, до яких взагалі не доводять намір щось змінити. І вони вже по факту дізнаються, що їх продукція вже не потрібна.
В країні немає того органу, який би закріпив, що українському війську потрібні саме ці зразки озброєння та визначив кількість, що дозволить сформувати довгострокове замовлення. Якщо певна техніка вже більше не потрібна, то зброярі мають це почути і прийняти рішення. Виробника взагалі неможливо тримати у підвішеному стані.
Водночас всі довгострокові оборонні програми не виконують своєї головної задачі - бути чітким планом та орієнтиром. Наприклад, програма розвитку ОПК передбачає підтримку у переоснащені виробництва підприємств та передбачає близько 10 млрд грн, а виділялось на рік десь 2-3 млрд грн. В цій ситуації необхідно було обрати саме ті підприємства, продукцію яких 100% буде необхідне Збройним Силам України.
Тому бралась потреба ЗСУ в озброєнні та військовій техніці та проводився відбір підприємств, які могли виробляти необхідна та проводилось оновлення виробничих потужностей. Для цього, наприклад, потрібно закупити нові верстати, навчити фахівців, налаштувати ланцюги постачання, тобто це довготривала задача. А в результаті через деякий час виявляється, що потребі у цій продукції вже немає.
Тобто такої ситуації, як з проектом "Сайгак", коли Міноборони повідомляє про потребу у заміни УАЗам та висуває вимоги, а потім скасовує своє рішення, бути не може.
І це не поодинокі випадки. В цій ситуації деякі приватні виробники приходять до висновку, що співпрацю з силовим блоком потрібно завершувати - перепрофільовувати підприємства, або якщо залишитись в оборонному сегменті, то виводити виробництво з України.
Дивлячись на те, як закуповується іноземна техніка та на ті вимоги, які ставляться до неї в Україні у порівнянні до вітчизняної, їм легше перенести підприємство за кордон і приходити до нашого замовника з цією ж продукцією, але вже з позначкою "імпорт".
На сьогодні, у порівнянні з минулими роками, для нас став доступний імпорт озброєння, проте необхідно підтримувати баланс між вітчизняним виробником та іноземним".
Також Юрій Бровченко розповів, що справа проти нього стосовно закупівлі устаткування для забезпечення серійного виробництва корпусів артснарядів на ДАХК "Артем" фактично закрита.
"10 вересня з мене повністю зняті всі обвинувачення і справа закрита за двома статтями. Те що відбулось, на моє переконання, політичне переслідування тих, хто дійсно розбираєтеся в реальному стані української оборонної промисловості і розуміє, як саме його виправити, щоб вітчизняна "оборонка" запрацювала на повну потужність", - заявив екс-заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України.
Читайте також: Олег Уруський: "Укроборонпром" підлягає демонтажу та повній ліквідації
