Разом з ударними вертольотами AH-1Z Viper, які для ЗСУ можуть бути дійсно кращим вибором за AH-64E Apache, Україна веде роботу над закупівлею і транспортних UH-1Y Venom, які також виробляються американським Bell. І якщо потреба в ударних вертольотах на сучасному полі бою дискусійна, то оновлення транспортних гелікоптерів українського війська - актуальне питання.
І UH-1Y Venom дійсно заслуговує увагу, як дуже потенційний кандидат на цю роль. Бо фактично додаткових рекомендацій ця машина не потребує - це остання ітерація легендарного UH-1 Iroquois часів В'єтнаму.
Читайте також: Що це за нові БТР Luchs 2 по $14,7 млн, яких Німеччина купить аж 356 одиниць, хоча там досі модернізують старі
Але UH-1Y Venom відійшов від нього дуже далеко, бо є версією, яка у строю з кінця 2000-х років і прийшла на заміну UH-1N Twin Huey - дводвигунній версії 70-х років. UH-1Y Venom це вже дійсно сучасний вертоліт із цифровізацією систем, новим ротором, композитними лопатями, збільшеним навантаженням, дальністю польоту, живучістю та сучасною оптико-прицільною стацією.
А загалом UH-1Y Venom належить до транспортних вертольотів середнього класу та має максимальну злітну вагу 8,4 тонни, при пустій масі у 5,4 тонни. Машина оснащена двома двигунами T700-GE-401C потужністю 1340 кВт кожен. Крейсерська швидкість складає 272 км/год при максимумі у 315 км/год, дальність польоту - 600 км, бойовий радіус - 220 км. Вертоліт розрахований на перевезення до 8 бійців та може використовувати озброєння.
Водночас клієнтів на UH-1Y Venom об'єктивно дуже мало - корпус морської піхоти США, який замовив до 160 цих вертольотів. А також Чехія, яка купила їх разом з AH-1Z Viper у кількості 8 одиниць. Що звісно не відміняє "бестселерство" сімейства UH-1 та цивільних однодвигунних Bell 212 та дводигунних Bell 412.
При цьому UH-1Y Venom виступає у дуже тісній ніші з величезною конкуренцією. І знайти йому альтернативи дуже легко, як у США - UH-60 Black Hawk, так і у Європі - NH90, H160M, H175M та ряд інших. І можливо доволі довго під мікроскопом роздивлятися технічні та експлуатаційні характеристики.
Але у випадку рішення співпрацювати із Bell треба зважити на ще один дуже важливий аспект. Будь-які великі оборонні контракти мають йти разом з офсетними, компенсаційними, угодами. А один з їх варіантів - локалізація виробництва на своїх потужностях.
І співробітництво з Bell варто розглядати й у ключі того, що компанія ще у 90-х роках хотіла зайти у Європу та купити румунський IAR Brasov, з повторною спробою організувати у країні виробництво наприкінці 2010-х років. Обидва рази невдало, бо румуни пішли на співробітництво з Airbus, який тепер дає ліцензію на виробництво лише старих моделей вертольотів. У Європі Bell також програє Lockheed Martin, який виробляє свої вертольоти UH-60 Black Hawk у польському PZL Mielec.
Водночас слід пам'ятати, що тепер Bell - постачальник для збройних сил США заміни всіх Black Hawk - конвертопланів MV-75 і це про астрономічні багатомільярдні контракти на десятиліття вперед. І це без урахування експортних замовлень, зокрема й європейськими країнами.
Тому будь-яке співробітництво з Bell варто розглядати, як потенційну можливість розміщення в Україні її виробничих потужностей, які точно будуть завантаженні у дуже довгостроковій перспективі.
Читайте також: Невже лазери настільки ефективні проти дронів, що у них багато хто вкладається та чи дійсно це "революція"
