США дуже не сподобався підхід країн Європейського союзу щодо оборонної промисловості з акцентом на власні сили. Зокрема програма ReArm Europe / "Готовність 2030" прямо акцентуються на розкручуванні маховика власного європейського ОПК, як джерела необхідно озброєння.
Але американські посадовці попередили європейських колег що вони не мають виключати американські компанії з оборонних тендерів. Як повідомляє авторитетний Reuters, з опорою на власні джерела, навіть особисто очільник Держдепу США Марко Рубіо під час зустрічі із міністрами закордонних справ Литви, Латвії та Естонії 25 березня прямо заявив, що будь-яке виключення компаній з США буде прийнято Вашингтоном негативно.
Читайте також: Американці інтригують таємничою AIM-120E, але ж неясно, чи можна буде цю ракету взагалі купити
І ці вимоги поточна адміністрація Білого Дому озвучує на тлі погроз анексувати територію Данії, початком торгівельної війни та очевидним виходом з безпекової архітектури Європи. При цьому європейські країни й так максимально тісно зав'язані на постачання американського озброєння одразу у цілому ряді сфер. І винищувачі F-35 й ЗРК Patriot - це лише верхівка айсберга.

Якщо зануритись у питання глибше, то почне випливати значна залежність у авіаційному та корабельному озброєнні, вертольотах, як транспортних, так й ударних, протичовнових літаках, ДРЛВ та дронах, ракетних системах HIMARS / M270 тощо. Бо загалом за останні п'ять років саме країни ЄС імпортували у вартісному еквіваленті у 2020-2024 роках у два рази більше озброєння з США ніж у 2015-2019 роки. Взагалі - країни ЄС є найбільшими покупцями американського озброєння. Бо саме до ЄС пішло 64% від усього американського експорту озброєння за останні роки.
У перспективі єдиною загрозою для такого положення американського імпорту було лише заходження ізраїльських компаній через Німеччину. Це про продаж системи ПРО вищого рівня Arrow-3, проєкт Euro-PLUS, як альтернативи HIMARS та нещодавно анонсованим Euro-GATR. А от корейська експансія з бронетехнікою та тренувальними літаками скоріше загрожувала європейським виробникам.
При цьому у середньостроковій перспективі всі передові європейські проєкти - це про рівень 40-х років, як щодо обох проєктів винищувачів шостого покоління, так і про "євротанк" MGCS. А навіть очевидно необхідна програма створення власного далекобійного озброєння ELSA (European Long-Strike Approach) забуксувала зі старту. Зокрема вон вона викликала скепсис у Німеччині, а Нідерланди, попри приєднання до проєкту, закупили Tomahawk і технології для пуску цих ракет.
Тобто ситуація для США була близькою до ідеальної. Але особливість в тому, що торгівля зброєю це питання глибини партнерства та довіри. І коли лідер країни загрожує анексією, коли розпочинає торгівельні війни та веде агресивну риторику, то першою зникає саме довіра. Після чого висування вимог закупівлі зброї звучить, як мінімум, нелогічно.
Яку саме реакцію хотіли на це отримати у Вашингтоні напевно залишиться загадкою. Але з високою долею ймовірності все це лише стимулює Європу замовляти саме європейську зброю. Більше того - за відсутністю своїх пропозицій, шукати, там де це можливо, альтернативи американським пропозиціям .
Читайте також: Греція запланувала радикальне оновлення збройних сил на 25 млрд євро з ухилом на далекобійні ракети