Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов доволі відкрито прокоментував ситуацію з ситуацію на фронтах, точніше уявлення, що літній український контрнаступ не приніс очікуваних результатів.
Й для західної аудиторії в інтерв'ю BBC, зазначив, що оцінки активних дій з боку Сил оборони України були занадто оптимістичні. "Люди іноді здійснюють помилки", а всі підручники за якими збирались воювати у НАТО, а хоча це й не сказано, але готувались цілі українські бригади, можливо "відправити в архів".
Читайте також: Хто б міг подумати, що сербські Nora B52 вже цінуються дорожче, чим CAESAR, але це так
З боку Defense Express зазначимо, що такі інтерв'ю є скоріш дискусією із США та іншими партнерами України, бо наразі дійсно триває дуже не зручний для нас період, коли у Вашингтоні пропонують окопатися та чекати на 2025 рік. Але правильніше буде задатись питанням, а чи взагалі могли спрацювати "підручники НАТО", звісно у значно ширшому значенні ніж просто навчальні та методичні матеріали.
Зокрема треба зазначити, що ще у квітні 2023 року офіційно з'явилась інформація про проведення у Пентагоні численних математичних моделювань контрнаступу України. Під цим малось на увазі проведення разом із Генштабом ЗСУ командно-штабних ігор, які на основі наукового підходу симулювали наступ на різних ділянках фронту з урахуванням всієї наявної розвідувальної інформації. Й саме за ними було прийняті конкретні рішення.
Також ці "прогони" мали під собою й практичні експерименти. Наприклад, у березні сухопутні війська США проводили навчання, які були більш ніж схожі на те, що мала здійснити ЗСУ у реальному бою. У них 2-а бронетанкова бригада Spartan Brigade 3-ої піхотної дивізії армії США мала прорвати щільну оборону в умовах активного використання дронів та нищівного артилерійського вогню й все це без авіації.
У результаті цих навчань було підсумовано, що за 9 днів бригада змогла просунутись вперед на 150 км, з яких перші два були найважчими та мали найменший темп просування. Самі американські військові прокоментували, що "це війна з великими втратами й абсолютно інший бій".
Водночас реальність виявилась зовсім іншою, що демонструє не лише результат на полі бою, а наступна ітерація по суті аналогічних навчань у США вже у вересні. Вже з реальною "прозорістю полю бою" та відсутності "туману війни". Коли головним питанням було як взагалі зберегти управління та боєздатність підрозділів.
Водночас у США дорікають, що радили сконцентрувати всі сили на одній ділянці, але в Україні обрали стратегію декількох ударів з метою розтягнення сил ворога на значно більшій дузі фронту. Але "пройти" треба було не умовні 150 км, а 90 км. А також, цілком можливо, у Пентагоні напевно не мали відповідь на доволі банальне питання, як убезпечити всі зібрані у єдиний кулак сили на невеликій ділянці від далекобійних ударів ворога ще на етапі концентрації. А до цього треба додати, що у оголошена потреба у озброєнні не була виконана, й було надано лише до 50% необхідного, й не весною, а вже літом.
А сценарій, коли введенні сили потрапляли на значно щільніші мінні поля, потім під вогонь артилерії, а на останок прилітали ударні вертольоти, у США навряд чи розглядають. Бо основою всіх їх операцій є тотальна перевага у повітрі, в той час, коли мінне поле - це 100х200 метрів, яке необхідно просто об'їхати.
Якщо ж повернутися до питання "підручників НАТО", то можливо мова йде про посібники ще часів Холодної війни у сценарії відбиття танкової навали СРСР у "кидку до Ла-Маншу за два тижні". Але й тоді стратегія НАТО, якщо навіть виключити використання ядерного озброєння, була апроксимовано доволі простою - відбити наступ у маневровій обороні, завдавши ворогу критичних втрат, які змусять його припинити наступ. А вже потім, коли США через Атлантику перетягне основні сили - вдарити по ослабленому противнику, або вирішити питання за допомоги проєкції сили.
Як показує практика, навіть астрономічні втрати, відбиття наступу, успішне звільнення значних територій означає лише те, що Росія продовжує кидати у домну війни всі наявні ресурси й не рахується зі втратами. Більше того, вся концепція НАТО із досягненням переваги у повітрі розвалилась. Й також через Україну.
Бо ЗСУ маючи лише 40 боєздатних літаків тактичної авіації, з них не всі винищувачі, а також лише 18 повних боєздатних радянських зенітних ракетних дивізіонів середньої та ближньої дії, змогли не дати РФ завоювати тотальну перевагу у повітрі попри склад "ВКС" у понад 1000 літаків, з яких близько 500 здатні вести повноцінний повітряний бій на середніх та дальніх відстанях. Також не треба забувати про технологічний розрив у орієнтовно 20 років між станом радянського озброєння ЗСУ на той час та російським на рівні початку 2020 року.
Й розгортаючи ситуацію НАТО проти РФ, навряд у Пентагоні зараз є 100% впевненість, що їх кількісного складу (у США загальний авіапарк близько 1100 машин) та технологічної переваги (на ті самі 20 умовних років) вистачить для тотальної переваги у повітрі й все не скотиться до умовного паритету з РФ. Яка окрім винищувачів ще має й потужну наземну компоненту ППО з близько 60 дивізіонами лише великої дальності у вигляді С-400, без урахування виключно кількісного показника відносно ЗРК середньої та ближньої дальності.
Більше того таку перевагу необхідно досягти у перші дні війни, щоб вкластися у розраховані у самому НАТО вимоги щодо боєприпасів на рівні 30 діб активних бойових дій, які не виконані в абсолютній більшості європейського сегмента Альянсу.
Саме тому погляд з України, що НАТО може викинути всі свої підручники - дійсно має більш ніж значне підґрунтя у вигляді практики війни зі значно переважаючи противником у вигляді РФ. А найкраще, що може зробити Захід - це дати ЗСУ всі необхідні інструменти без додаткових умов для того, щоб зламати хребет Кремлю. Нарешті ввести реальні тотальні санкції проти РФ, а також виконати свої обіцянки щодо "тяжких незворотних наслідків" тим країнам, які вже відкрито допомагають Москві озброєнням.
Читайте також: Хоча в Бельгії снарядів на кілька годин, це їй не заважає купити CAESAR та міномети Griffon
