Бліцкриг № 3822: Чому "Укроборонпром" так поспішає з ухваленням Закону про долю підприємств "оборонки"

"Атакуємо зараз, бо потім буде пізно" - таке актульне гасло у альянсу "Концерн & Co"
Бліцкриг № 3822: Чому "Укроборонпром" так поспішає з ухваленням Закону про долю підприємств "оборонки"

Доки Президент, вкупі зі своїм Офісом та РНБО неквапливо обирали віцепрем'єра з ОПК та дискутували питання про необхідність утворення нового Міністерства з оборонної промисловості, ситуативний альянс керівництва "Укроборонпрому", Мінекономрозвитку та парламентарів з фракції "Слуга народу" реалізує стратегію "законодавчо-політичного" бліцкригу. Ухвалення Законпроекту №3822 є тим плацдармом, захоплення якого у майбутньому убезпечить "Укроборонпром" від усіх інших візій та трансформацій. Звісно, окрім тих, що придумали у самому концерні.

Підготовка стрімкої атаки

Блі́цкриґ — теорія ведення швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається у короткі терміни. Перш, ніж противник зуміє відмобілізувати і розгорнути свої основні військові сили.

Читайте також: В Україні створять нове міністерство: в РНБО представили реформу ОПК

Це дуже нагадує ситуацію, що склалась з появою та просуванням законопроекту № 3822 "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Цей Законпроект було зареєстровано 9 липня 2020 р. групою народних депутатів, а фактичним автором є "Укроборонпром".




Авторський колектив:

  1. Копитін Ігор Володимирович – народний депутат України.
  2. Завітневич Олександр Михайлович – народний депутат України.
  3. Панаіотіді Світлана Миколаївна – заступниця Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
  4. Кострицький Володимир Віталійович – помічник-консультант народного депутата України.
  5. Абромавичус Айварас – Генеральний директор ДК "Укроборонпром".
  6. Бондар Роман Володимир – заступник Генерального директора ДК "Укроборонпром".
  7. Найєм Мустафа-Масі – заступник Генерального директора ДК "Укроборонпром".
  8. Федорчук Д.Е. - директор з правових питань ДК «Укроборонпром».
  9. Сізіков Я.О. - начальник управління правової експертизи ДК "Укроборонпром".
  10. Михайлюк Ю.В. - головний спеціаліст з правових питань управління правової експертизи ДК "Укроборонпром".
  11. Мельниченко О.О. - головний спеціаліст з правових питань управління правової експертизи ДК "Укроборонпром".

Що насторожує у цій події?

Перше. Реєстрація законопроекту відбулася за один день до подання Прем’єр-міністром України до Верховної Ради кандидатури на посаду Віце-прем’єр-міністра України — Міністра з питань стратегічних галузей промисловості, який нестиме політичну відповідальність за функціонування промисловості в цілому, у тому числі — оборонної;

Друге. Законопроект підготовлено Укроборонпромом ще у минулому році (http://www.ukroboronprom.info/prognoz-naslidkyv-ta-ryzyki/).

Півроку він опрацьовувався центральними органами виконавчої влади на чолі з Мінекономіки і, за повідомленнями посадових осіб концерну, найближчим часом мав бути внесений на розгляд Уряду.

Але щось пішло не так.

Схоже на те, що законопроект не знайшов підтримки в експертному середовищі центральних органів виконавчої влади і концерн вирішив піти у ва-банк, - зареєструвати його через народних депутатів. Така схема вже була апробована Офісом реформ Міноборони на законопроекті № 2398 («Про оборонні закупівлі»), http://www.ukroboronprom.info/turborezhim-oboronnyh-zakupivel/. А ще раніше — Дмитром Саламатіним у Законопроекті "Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі";

Законопроект не розглядався і не обговорювався ні на засіданні Уряду, ні членами Міжвідомчої комісії з питань оборонно-промислового комплексу при Кабінеті міністрів

Третє. Присутність у авторському колективі представника центрального органу виконавчої влади, — заступника Міністра економіки, — голови Міжвідомчої комісії з питань оборонно-промислового комплексу при Кабінеті Міністрів України (консультативно-дорадчого органу), що за посадовими обов’язками відповідає у Міністерстві за формування і реалізацію державної військово-промислової політики.

При цьому, законопроект не розглядався і не обговорювався ні на засіданні Уряду, ні членами Міжвідомчої комісії з питань оборонно-промислового комплексу при Кабінеті міністрів, а також не оприлюднювався на сайті Міністерства для громадського обговорення.

У разі провалу реформи ОПК за такою схемою група народних депутатів ніякої відповідальності не понесе. Бо це ж не на війні снаряди тягати...

Четверте. Застосування посадовими особами Мінекономіки і Укроборонпрому “междусобойчика” (поза Регламентної процедури підготовки і передачі законопроекту групі народних депутатів).

Це вносить хаос в систему державного управління і підриває авторитет Уряду, який є відповідальним за формування державної військово-промислової політики.

У разі провалу реформи ОПК за такою схемою група народних депутатів ніякої відповідальності не понесе.

Що цікавого є у законопроекті?

Перше. У преамбулі зазначено, що цей Закон визначає особливості … перетворення Державного концерну «Укроборонпром» в акціонерне товариство, державних унітарних підприємств, – у господарські товариства … та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Про необхідність запровадження централізованого управління сектором безпеки і оборони держави у законопроекті навіть не згадується.

Перша особливість полягає у тому, що створений четвертим Президентом України Державний концерн "Укроборонпром" (http://www.ukroboronprom.info/yak_i_dlia_chogo_utvoruvavsya_ukroboronprom/) не ліквідовується.

Він перетворюється у акціонерне товариство "Укроборонпром", яке перебирає на себе повноваження Уряду і здійснює тотальний контроль над усіма аспектами функціонування оборонної промисловості (кадровими, економічними, фінансовими, воєнно-політичними та іншими).

Акціонерне товариство "Укроборонпром" перебирає на себе повноваження Уряду і здійснює тотальний контроль над усіма аспектами функціонування оборонної промисловості

Про необхідність запровадження централізованого управління сектором безпеки і оборони держави у законопроекті навіть не згадується.

Друга особливість, — перетворенням державних унітарних підприємств у господарські товариства буде "диригувати" Укроборонпром за спиною Уряду, без участі генерального замовника оборонної продукції — Міноборони.

Положення про те, що законопроект спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави, не витримує критики.

У чому полягають інтереси держави і як оборонна промисловість впливає на економічну безпеку держави, — у законопроекті не розкрито.

Третє. Статтею 2 законопроекту визначено, що його метою "є запровадження моделі корпоративного управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі України, формування передумов для підвищення конкурентоспроможності підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, створення умов для залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс".

Замість централізованого управління сектором безпеки і оборони держави пропонується модель корпоративного управління.

Наглядова рада акціонерного товариства "Укроборопром" складається з семи членів, два з яких призначаються Президентом України, два – Кабінетом Міністрів України, а три є незалежними.

Тобто, менеджментом концерну застосовано чисто бізнесовий підхід. Аргументація проста, — таку модель вже апробовано у Нафтогазі, Укрзалізниці, Укрпошті і тому подібних структурах. Чому б не запровадити це і в оборонній сфері?!

Але бізнесменами концерну не враховано, що правовий режим розроблення, виробництва та обігу предмета діяльності оборонних підприємств (озброєння, військової і спеціальної техніки) кардинально відрізняється від видобутку нафти і газу та перевезення вантажів і пошти.

Четверте. Формування передумов для підвищення конкурентоспроможності підприємств — це порожнє гасло і прикриття на випадок провалу реформи.

Підтвердженням того, що корпоративна модель управління оборонними підприємствами і, навіть їх приватизація, не є панацеєю успішної діяльності в майбутньому, можуть бути приклади утворення державної акціонерної холдингової компанії "Артем", приватного акціонерного товариства "Київський радіозавод" і багатьох, багатьох інших високотехнологічних підприємств Київа, Харкова, Дніпра, які в СРСР були флагманами, а після корпоратизації занепали, або зовсім зникли з карти України.

Заяви, що держава не може бути ефективним власником підприємств, є хибними. Тому підтвердження - проєкти державного підприємства ДержККБ "Луч"

Жодне із підприємств машинобудування і військово-промислового комплексу після корпоратизації не стало успішним.

Тому твердження, що держава не може бути ефективним власником підприємств є хибним.

Що стосується створення умов для залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс, то потрібно розуміти одну важливу річ. Залучити іноземний капітал для розвитку вітчизняної оборонної чи ракетно-космічної техніки - це з галузі фантастики.

Кожна країна забезпечує технологічний та оборонно-промисловий прогрес насамперед власними силами, можливостями і цілеспрямованою працею, інтегруючі потенціал інших партнерів на взаємовигідній основі, якщо це можливо.

Якщо ні - все одно завдання зміцнення оборонозданості має виконуватись.

В Україні ця праця насамперед має бути скерована на задоволення потреб Збройних сил та інших силових струкутр – відповідно до сенсу оборонного плануванння та низки державних програм, які конкретизують у часі, фінансах та результатах цілі військово-технічної та оборонно-промислової політики.

Проте в керівництві "Укроборонпрому" вважають, що вони спроможні переконати усіх, що можна створити власну реальність. Саме на це і скерований Законопроект №3822. Але хто буде нести відповідальність, коли з’ясується, що всі ці "стратегії" – просто фейк?

Володимир Гринченко, "Укрспецконсалтинг"

Читайте також: Визначено кандидата на пост віце-прем’єра оборонно-промислового комплексу України (документ)