На початку вересня 2021 року прес-служба "Укроборонпрому" оголосила, що під час візиту делегації України в США на чолі з президентом Зеленським Концерн уклав декілька угод сумарною вартістю 2,5 мільярда доларів.
Мова, зокрема, про "спільні проекти" з корпорацією Lockheed Martin.
Читайте також: Кривоконь провів на ХДАВП музичний фестиваль: схоже, "забуксував" контракт з "Мотор Січчю"
![](/media/contentimages/37d6138e2f572de3.jpg)
Розкривати деталі домовленостей з тим же Lockheed Martin прес-служба "Укроборонпрому" не стала: можливо, розраховували на те, що тут сама цифра в 2,5 мільярда доларів (дворічний еквівалент затрат України на ДОЗ) складе "вибуховий ефект".
Ну і також – схоже розраховували, що уважний читач і так побачить натяк на бажання Концерну "вписати" Україну в проєкт з виробництва винищувача F-16.
![](/media/contentimages/4596138e31c1315d.jpg)
Можливо, керівництво "Укроборонпрому" не стало розкривати деталі домовленостей з Lockheed Martin, тому що саме не ще визначилось, яка саме роль має належати Україні при виробництві F-16.
Наприклад, буквально 2 вересня цього року з’явилась новина, що ізраїльська корпорація Israel Aerospace Industries реанімує своє виробництво кінцівок крил до цих винищувачів, котре було зупинене в 1980-х роках.
![](https://www.edrmagazine.eu/wp-content/uploads/2021/09/IAI-F-16-wings_02.jpg)
Втім, тут варто згадати ще одну новину: 25 серпня цього року Віце-прем’єр-міністр України — міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський заявив, що його відомство веде перемовини про реанімацію проекту локалізації виробництва в Україні навчально-бойового літака Т-7А Red Hawk від американської корпорації Boeing.
Успіх подібного проекту міг би "прокласти місточок" для України до участі у виробництві більш складного літака – винищувача F-15 новітніх модифікацій, наприклад - F-15ЕХ.
![](https://defence-ua.com/media/illustration/articles/977612655692b16e.jpg)
Але таким чином отримуємо наступну ситуацію: два конкуруючих між собою відомства в Україні ведуть одразу два як мінімум не узгоджені між собою проєкти по участі нашої держави у виробництві літака тактичної авіації західної розробки – або ж F-16 від Lockheed Martin, або ж Т-7А (та F-15 у перспективі) від Boeing.
І як можна раціоналізувати такий "різнобій" - поки що незрозуміло.
![](https://defence-ua.com/media/contentimages/c8560b0a082c1745.jpg)
Здоровий глузд підказує, що в першу чергу треба братись за втілення того проекту, по якому вже проведена підготовча робота, а відтак – проект за принципом "шляху меншого опору" можна буде швидше довести до логічного фіналу. Якщо мислити в такому ракурсі, то логічніше було б, аби держава Україна бралась за втілення проєкту з локалізації виробництва Т-7А.
![](https://defence-ua.com/media/illustration/articles/67b5f647c90784f8.jpg)
Тим більш, як розповідав екс-очільник ДП "Антонов" та голова правління британсько-української компанії Air combat evolution Олександр Лось в інтерв'ю Defense Express, представники корпорація Boeing, ДП "Антонов", ДК "Укроборонпром" та Міністерства оборони України весною 2019 року вели перемовини щодо складання на потужностях того ж "Антонова" літака Т-7А, що тоді мав позначення Т-Х.
У випадку успіху перемовин Україна отримала б можливість локалізації виробництва сучасних бойових літальних апаратів, що можуть прийти на заміну застарілому радянському авіапарку. Але із-за саботажу ті переговори завершились невдачею.
![](https://defence-ua.com/media/illustration/articles/10c606d8ca0ca67f.jpg)
Хоча, за даними Defense Express, в ході тих перемовин Держдепартамент США і корпорація Boeing встигли акцептувати Letter of Request Міноборони України за підписом тодішнього міністра Степана Полторака для участі в цьому проекті.
Передбачалось, що проєкт з локалізації Т-7А буде фінансуватись по лінії військової допомоги США. При цьому Boeing був готовий передати усю необхідну цифрову виробничу лінію, яку можна використовувати для виробництва літаків інших типів.
![](/media/contentimages/7046138e6626270b.jpg)
Можна мислити в іншому ракурсі – для оновлення своїх Повітряних Сил Україна має обирати літак, який не тільки "потягне" організувати виробництво, але який також влаштовуватиме військових.
У липні 2021 року уже екс-командувач Повітряних Сил генерал-полковник Сергій Дроздов допускав купівлю купівлю нових тактичних літаків іноземного виробництва. Якого саме типу – визначено ще не було, вибір відбувається з опорою на співвідношення таких параметрів як ціна купівлі, бойовий потенціал, вартість експлуатації та вартість обслуговування літака.
![](/media/contentimages/3a66138e6c13e620.jpg)
Якщо виходити із озвучених вище параметрів по вибору нового тактичного літака для Повітряних Сил, можливо, оптимальною була б концепція, про яку говорив той же Олександр Лось в інтерв’ю Defense Express, а саме – "пересадити" наші Збройні Сили на важкий винищувач F-15EX та на літак Т-7А, що може виконувати функції легкого винищувача.
І при цьому – вести модернізацію наших Повітряних Сил на засадах створення колективної системи регіональної протиповітряної оборони, включно з Польщею та країнами Балтії; РФ уже змогла створити суцільне радіолокаційне поле, яке може виявляти у небі над Україною такі малопомітні об’єкти, як винищувачі F-35.
![](/media/contentimages/8566138e717c01b3.jpg)
Описані вище протиріччя можуть породити настільки великий обсяг проблем, що в підсумку Україна так і не зможе переозброїти свої Повітряні Сили на новітні літаки, і тому тактична авіація в нашій країні після 2030 року може зникнути як рід військ. Відтак, було б логічно, якби керівники Мінстратегпрому та "Укроборонпрому" публічно розповіли про деталі своїх проектів локалізації виробництва літаків західної розробки. Тобто – "Укроборонпром" про свої плани співпраці з Lockheed Martin, а Мінстратегпром – про можливу співпрацю з Boeing.
![](/media/contentimages/ff86138e7d3d9441.jpg)
Читайте також: Airbus планує експансію A400M, "Укроборонпром" відмовився від перспективного Ан-188