Defense Express під час міжнародної Варшавської конференції з безпеки мав коротку розмову з командувачем сухопутними військами США в Європі (2014−2017), а на сьогодні військовим експертом Центру аналізу європейської політики СЕРА генерал-лейтенантом Беном Ходжесом.
Читачам пропонується ознайомитися з позицією відомого американського генерала з актуальних на сьогодні питань, яку він висловив спеціально для журналу Defense Express.
Читайте також: Амбіції та реальність: що відбувається в РФ з виробництвом літаків Іл
– Маю до Вас запитання щодо Договору РСМД та діяльності Росії в цій сфері. На Вашу думку, в чому причина розірвання угоди?
– Перш за все важливо розуміти, що саме Росія почала порушувати цю угоду шість років тому. І Захід не знав, як на це реагувати. Отже, настав час вийти з Договору, одна зі сторін якого відверто порушувала свої зобов’язання.
На мою думку, також важливим є й те, що Китай не є стороною Договору РСМД. Тому вони займаються розробками наступальної зброї, яка заборонена цим документом. Тому ми мусили розробити заходи протидії цим спроможностям Китаю, а також, очевидно, Індії, Ірану та декільком іншим країнам світу, які володіють такими можливостями.
– Чи є перспектива нового договору РСМД з Росією, Китаєм та іншими країнами. Наскільки це є можливим?
– Китайці не зацікавлені брати в цьому участь. Важливо, що Росія вирішила його порушити. Які б заходи не здійснювалися для контролю над озброєннями, необхідні певні інструменти для забезпечення прозорості й відкритості процесу; мають існувати чіткі процедури контролю за дотриманням умов договору. Я зовсім не довіряю Росії чи Китаю. Вся їхня історія говорить про те, що вони не дотримуються своїх домовленостей в умовах відсутності чітких механізмів контролю, які б змушували їх це робити.
У США існують технології та оборонна промисловість, які дуже швидко дозволять отримати спроможності для протидії та знищення того, над чим працюють росіяни з китайцями. Не думаю, що необхідно знову ставити під загрозу життя людей або знову розміщувати в Європі важкі озброєння. Я не впевнений, що це є дійсно необхідним. Але стратегія Росії завжди полягала в тому, що коли в неї з’являється нова ядерна зброя середнього радіуса дії, це має бути щось таке, що загрожуватиме всій Європі, проте не зможе дістатися США. Мета такої стратегії – створення стратегічного протистояння між США та європейською частиною Заходу. Отже, я вважаю, що для уникнення такого протистояння наші союзники і надалі будуть зацікавлені в тому, щоб ця американська зброя залишалася на території Європи.
– Інше запитання, що стосується військово-технічної співпраці між американськими та українськими компаніями. Як відомо, Україна отримує дуже серйозну підтримку з боку США у вигляді озброєнь тощо. Що можна сказати про співпрацю між підприємствами обох країн у сфері створення нових видів озброєнь для посилення обороноздатності України?
– Україна має великий досвід у створенні озброєнь та сучасних технологій. Я маю на увазі те, чим вона займалася ще коли була у складі Радянського Союзу. Україна вміє виробляти якісну техніку. Але однією з необхідних умов для цього є прозорість оборонного бюджету країни. Він має бути прозорим і для парламенту, і для суспільства. Прозорим тією мірою, як це відбувається в США. Якщо цього не буде, не дуже багато компаній захочуть приймати в цьому участь. Наступне, новий Президент України постійно говорить про необхідність боротьби з корупцією, і я б почав спроби впроваджувати заходи для забезпечення ефективного використання грошей платників податків. Побачимо, що відбуватиметься надалі.
Наразі я дуже радий тому, що США підтримують Україну озброєннями та іншими необхідними речами. Я задоволений змінами в політиці. Українські військові отримують необхідну техніку і вони мають дуже потужний стимул для того, щоб ця техніка працювала як належно. І вони опановують цю техніку і використовують її навіть краще, ніж ми могли собі уявити. Отже, ці відносини є дуже ефективними та вигідними для обох сторін. Адже ми також багато чому навчилися у Збройних Сил України.
– Як ви оцінюєте рівень російської загрози на нинішньому історичному етапі, з приходом нового Президента України – Володимира Зеленського – та початком нових процесів у країні?
– Перш за все Захід має пам’ятати про те, що кожного тижня гинуть українські вояки. І це через три роки після підписання угод про припинення вогню. Слід зрозуміти: вся історія Росії свідчить про те, що вона дотримується досягнутих угод тільки за наявності реальних, чітких та ефективних механізмів контролю, а також незалежних спостерігачів. Росіяни не дозволяють ОБСЄ спостерігати за ситуацією на Донбасі. Кордон між Донбасом і Росією є повністю відкритим. Тобто там відбувається вільне, нічим не обмежене пересування техніки та людей в обох напрямках.
Наступний момент, Чорне море. Росія чомусь вважає його своїм. Насправді більш як 70% чорноморського узбережжя належать Україні, Румунії, Болгарії, Туреччині та Грузії. Проте Росія чомусь вважає, що має на нього всі права. Тому вони застосовують силу, як це було з українськими моряками в листопаді минулого року. Звичайно, я дуже радий, що українські моряки, так само, як і відомий кінорежисер, опинилися на свободі. Але сотні українців ще залишаються за ґратами [в РФ – прим. DE]. Крім того, Росія досі не повернула Україні три судна, які вона мала повернути відповідно до рішення Міжнародного трибуналу. Москва просто його ігнорує.
Тож, я думаю, що РФ і надалі буде застосовувати всі наявні спроможності – чи то важкі озброєння, атаки на комп’ютерні мережі, дезінформацію, гроші тощо – для того, щоб досягти своєї стратегічної мети, яка полягає в тому, щоб не дати Україні міцно стояти на ногах, інтегруватися із Заходом та користуватися всіма вигодами економічної співпраці.
У контексті цього дуже сподіваюся, що Німеччина продовжуватиме тиснути на Росію, зокрема і шляхом санкцій. Це дуже важливо з огляду на те, що без Німеччини не буде ніяких європейських санкцій. Також важливо, щоб підтримка України з боку США була постійною, і в необхідності цього не має бути ніяких сумнівів.
– Дуже дякую за це інтерв’ю!
Читайте також: Автоматизація за наказом
