У будь-якій війні цілком логічно й навіть доречно намагатися знайти аналогії з попередніми, й хоча жодна війна не схожа на іншу у всіх деталях, але сама війна ніколи не змінюється - "war never changes".
Й на фоні постійних ударів РФ по містах України, при цьому мова йде просто по намір завдати удар саме по місту, з використанням озброєння, яке нездатне на точний удар, як, наприклад, зенітні ракети від С-300 чи С-400, доволі багатьом згадується так звана "Війна міст" під час Ірано-Іракської війни 1980-1988 року.
Читайте також: РФ "згадала" про $300 млн контракт з Індією на Ка-28, який уклали 8 років тому
При цьому "Війна міст" не розпочалась одразу, а стартувала лише у лютому 1984 року (хоча перші запуски балістичних ракет Р-17,"Скад", по іранськім містам відбулись ще у 1982 році), але саме тоді війна на землі остаточно зайшла у глухий кут й одразу після удару Ірак запропонував підписати перемир'я.
4 лютого 1984 році іракські повітряні сили почали 15-дену операцію з ударами по 11 іранським прикордонним містам здебільшого з використанням авіації, але також здійснювались пуски балістичних ракет. У відповідь Іран, але значно меншими силами авіацією атакував іракські міста.
У березні Ірак продовжив використовувати авіацію, зокрема й радянські Ту-22 для далекобійних ударів, зокрема по Тегерану, але після втрати частини бомбардувальників припинив цю практику. Й згодом почав активно використовувати МиГ-25, які несли чотири ФАБ-500, які завдяки значній швидкості та висоті польоту могли безкарно бомбити іранські міста включно з Тегераном. Паралельно Ірак використовував й балістичні ракети.
Головною метою ударів було саме завдання максимальних втрат цивільному населенню. Й доволі часто виділяють декілька окремих іракських кампаній з ударами. Згадану у лютому 1984 році. У березні-квітні 1985 року - відповідь на малорезультативний наземний наступ Ірану під час операції "Бадр". У січні-квітні 1987 року - відповідь на операцію "Кербела-5" з просуванням іранських сил у районі Басри. А також у січні-лютому 1988 року на фоні повного чергового завершення наступального ресурсу.
Кожна така кампанія Іраку викликала аналогічні дії Ірану, а завершенням "Війни міст" вважається 20 квітня 1988 року з причини вичерпання в обох сторін запасу ракет. Після цього Ірак зміг провести декілька успішних наступальних операцій на землі, й змусити Іран відвести війська з іракського Курдистану, а у серпні було укладене перемир'я.
Водночас самі бомбардування міст з обох сторін навряд чи мали величезний вплив на бойові дії, й значно більший вплив мала "війна танкерів", яка підірвала економіку обох країн, а також ізоляція Ірану на міжнародній арені.
Аналогічною "війну міст" цілком можливо назвати й удари Третього Рейху по містах Великої Британії, й відповідь союзників по вже німецьких містам стратегічними бомбардуваннями. Й все це спирається на теоретичну роботу італійського генерала Джуліо Дуе "Перевага у повітрі" 1921 року, за якою дистанційне знищення цивільної інфраструктури деморалізує противника, підірве тил та призведе до його поразки зокрема шляхом пригнічення населення.
Саме з цієї точки зору у 1940 році гітлерівська Німеччина розпочала операцію з бомбардуванням Великої Британії, яка в історію увійшла під назвою Blitz. Вона тривала з вересня 1940 по квітень 1941 року, під час якої було скинуто близько 40 600 тонн бомб.
У відповідь, через два роки союзники розпочали дійсно стратегічні бомбардування Німеччини, а вони вже дійсно мали значний вплив на перебіг війни. Але для цього з 1943 по 1945 рік на Німеччину було скинуто загалом 1 496 372 тонн бомб, тобто майже у 37 разів більше.
Якщо переводити це у бойові частини крилатих ракет, які РФ використовує найбільше, то за аналогією з німецькими ударами це буде 101,5 тисячі крилатих ракет з 400-кг бойовою частиною, а у випадку союзників - 3,7 млн російських крилатих ракет. Звісно є питання точності бомбардування вільнопадаючими бомбами та крилатими ракетами, але все одно цифри більш ніж ілюстративні за будь-якого реалістичного коефіцієнта.
Головна проблема у порівнянні "війни міст" - ані ірано-іракська "війна міст", ані досвід Другої світової не корелюється з поточними реаліями в Україні через асиметричність можливостей. Бо у розпорядженні ЗСУ немає далекобійних засобів ураження.
Але вони потроху з'являються й лише це дозволить зробити війну для громадян РФ значно ближчою і саме це цілком може бути одним з багатьох шляхів наближення до Перемоги, про що писалось Головнокомандувачем ЗСУ ще у вересні 2022 року.
Читайте також: Якою ракетою ворог вгатив по селу Петропавловка у Воронезькій області й чому так сталось
