Є кілька можливих сценаріїв розвитку російсько-української війни. Усі вони залежать від дій ЗСУ та народу України. На це менше впливатимуть ЗС Росії, які тактики не змінили, хоча діють значно повільніше, ніж планувалося. Росіяни намагаються рухатися вперед, очікуючі резервів та застосовуючи все більш руйнівні засоби.
Та було б помилкою вважати, що головним завданням України зараз є лише зупинити російські війська. Головною метою ЗСУ може бути тільки повне витіснення загарбників з України (у т.ч. з ОРДЛО, а можливо, й з Криму). Це означає необхідність проведення не лише оборони, а й наступу.
Читайте також: ПТРК "Стугна" та "Корсар", що мали б піти на експорт, знищили шість танків та одну БМП у бою за Київ
Україна не має сил, щоб виконати це так, як це робить Росія. Проте можна знайти вразливі місця військ РФ, використання яких похитнуло їх наступ та змусило б окупанта швидко змінити спосіб дії. Техніка, кинута росіянами без бою, свідчать, що це насамперед російські солдати та лінії постачання.
Рядові – слабке місце "операції" РФ
Українські воїни мають перевагу над російськими солдатами, бо захищають свою Батьківщину, домівки, родини та мають підтримку населення. А більшість росіян не мають мотивації воювати, втомилися від перебування взимку у полі протягом кількох місяців, та розгублені – частина з них не знали, що вони братимуть участь у повномасштабних бойових діях (див: Опубліковано списки полонених російських вояків: далі - буде)
Тому українцям треба поглиблювати це знеохочення серед російських солдатів (голодних та часто наляканих), які перестануть проявляти волю до бою.
Головною метою ЗСУ може бути тільки повне витіснення загарбників з України
Але є велика група російських військових, яка не звертає уваги на труднощі та виконують накази, навіть якщо це пов’язано з великими втратами, руйнуванням міст та військовими злочинами. Частина російських солдатів, однак, сприйнятливі до раціональних зовнішніх факторів та, можливо, не захочуть пожертвувати своїм життям.
Тому потрібно примушувати та "заохочувати" росіян кидати свою техніку та тікати у Росію або здаватися. Є багато способів для невиконання наказів чи відходу техніки, також, можна створити їх, проколюючи шини або стріляючи по двигуну.
Є фактори, які можуть допомогти солдатам РФ прийняти таке рішення. Треба скористатися, що росіяни не можуть пояснити населенню, чому вони напали на Україну.
Проте втрати з обох сторін, найбільше впливають на волю росіян до боротьби. Крім чеченців, вагнерівців та спецназу, більшість військових РФ не була готова до таких втрат солдат та цивільних. Росіяни, які місяці перебували на полігонах, замість відпочинку опинилися у пеклі війни. Серед військ РФ були й солдати які не мали бойового досвіду. І вони протистоять жадним до помсти, мотивованим українцям, що вже воювали.
Щоб зламати росіян, доведеться їх постійно атакувати – не лише на фронті, а й у тилу. Цьому сприяє місцевість, змушуючи війська РФ діяти переважно уздовж доріг. Уся територія практично підконтрольна українцям, у т.ч. мирним мешканцям, які знищують або вивозять залишену росіянами техніку. Та у військ РФ немає іншого виходу.
Транспортні засоби, які намагаються переміщатися по полях, застряють та часто залишаються. Діючи вздовж доріг, росіян атакують з боків невеликими бойовими групами, які рухаються по полю, знаючи, де ворог. Групи українських солдатів та озброєних мирних мешканців, завдавши удар, негайно відходять, знаючи, що військові РФ не можуть протидіяти такій тактиці.
Росіян також мають переконати, що над їхніми військами весь час діють БпЛА Bayraktar TB2 (кожен несе до 4 ракет MAM-L та MAM-C), які також можуть направляти вогонь артилерії. А більшість військ РФ, тримаючись доріг, не може сховати свої сили (наприклад, між домами або у лісі). А агресор не має засобів, щоб протидіяти атакам цих БЛА.
Необхідна умова – постачання зброї та інформації
Для того, щоб загроза атак з боку та зверху залишалася постійною, українцям необхідно мати доступ до боєприпасів та БЛА. На кожному напрямку дій має бути у повітрі принаймні 2 БЛА Bayraktar постійно для розвідки та ударів.
Українцям треба поставити багато протитанкових гранатометів та ПТРК для атак всіляких цілей (не тільки танків та ББМ).
Найскладнішим елементом є ППО українських позицій та міст. НАТО не може відправити винищувачі, бо це призведе до війни з Росією. Однак країни НАТО можуть надавати комлекси ППО, ПЗРК та інформацію про повітряну обстановку, що дозволяє організувати відносно ефективний захист від нападу російських літаків і гелікоптерів.
З цим українцям часом складно, бо вони вже втратили частину РЛС. Тут може допомогти НАТО, постійно контролюючи повітряну ситуацію своїми літаками AWACS. Вони, пролітаючи вздовж східного кордону Польщі, можуть завчасно попереджати ЗСУ про прибуття авіації з Білорусі. Швидко передана інформація дозволяє розгорнути підрозділи ППО та ПЗРК у кілька ліній.
Водночас засідки операторів з ПЗРК Piorun та Stinger можуть ліквідувати перевезення солдатів РФ вертольотами та транспортними літаками та змусити ударну авіацію діяти вище 5 км. Таку систему раннього попередження можна організувати таємно, Росія про таку допомогу НАТО знати не буде.
Перерізані лінії постачання для російських військ та їх неефективність дуже обмежує можливості військ ЗС РФ.
Опір українського суспільства означав, що усі припаси для агресора довелося перевозити з Росії, Білорусі та Криму. Це особливо важко для військ 1-ої лінії, які діють більше ніж за 100 км від кордону. Проблема у тому, що ЗС РФ функціонують переважно на основі розрідженої мережі доріг та не мають можливості змінити маршрути доставки.
З Криму є лише 2 шляхи, а підтримку військ, що атакують Київ із західного боку Дніпра, забезпечує лише шлях Р56, який легко переривати, руйнуючи переправи через р. Прип’ять.
Війська під Києвом також можна відрізати, не руйнуючи мостів. Українцям достатньо взяти два міста: Іванків і Термачівку, які є вузлами доріг, що з’єднують Білорусь з Києвом.
Таких "дорожніх" точок більше, й українці вміло ними користуються. Наприклад, на південному заході від Харкова, росіяни, рухаючись у с. Гадзяч, були раптово відірвані від поставок та втекти шляхом на Зіньків.
Це відсічення військ РФ не має полягати в постійному перериванні комунікацій, а лише у вибірковому знищенні запасів палива та боєприпасів. Українці атакують паливовози, і це може зірвати російські атаки.
Відсутність палива також змушує росіян кидати справні бойові машини. Наприклад мирні жителі виявили на полі 4 справні ЗГРК "Тунгуска", які спалили. Так же було з ЗРГК "Панцирь-С1", який був захоплений. Чим далі від кордонів РФ, тим більше цих загроз.
Інформаційна війна
Але цей аналіз може стати застарілим, якщо Путін вирішить бомбардувати міста, відрізати їх від постачання або навіть застосувати ядерну зброю. Щоб цього не сталося, необхідний дипломатичний наступ з боку всього світу та зовнішній тиск санкцій на російське суспільство, бо лише воно може зупинити свого президента.
Проте задля захисту від цього правителі у Кремлі закрили незалежні ЗМІ, контролюють інформагентства та обмежують інформацію лише тим, що надасть МО РФ, яке увесь час бреше. Кремль також відключив соцмережі, зокрема Twitter та Facebook, що не дозволяє росіянам отримати доступ до відео із зони війни.
Але інформувати російське суспільство можливо. Наприклад, українці телефонують сім’ям полонених з РФ, повідомляючи їм про їхніх дітей та чоловіків. Також створена спеціальна сторінка, де росіяни можуть знайти інформацію про своїх родичів, загиблих чи поранених під час боїв.
Важливу роль має зіграти організація Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, яка могла б подбати про тіла загиблих російських солдатів та передавати їх родинам у Росії.
Не вистачає офіційних повідомлень МО України із зон бойових дій. Фотографії пошкодженої російської техніки, та збитих літаків й гелікоптерів зазвичай надходять не з офіційної прес-служби МО, а від самих українців. Водночас правильно підібрані фото та відео мають засвідчувати реальний масштаб невдач і злочинів ЗС Росії.
Від Defense Express додамо, що ці закордонні рекомендації цілком реалізуються в діях Збройних сил, інших силових структур та громадянського суспільства. Проте сподіваємось, що думки закордонних експертів будуть насамперед мати вплив на владу та політиків у власних країнах, аби розширити тиск на агресора і найти нові способи підтримки України.
Читайте також: Про тактику та зброю росіян: ключові ризики подальшої війни в Україні
