Збройні Сили України завдають методичних ударів по тилах противника з метою знищення складів боєприпасів та палива.
Ці удари стали систематичними й вже звичними "ранковими новинами", але їх важливість значно більша за просто удар по складах, прямий наслідок якого - дефіцит снарядів чи палива. Насправді все значно складніше і зі значно більшими проблемами для армії РФ.
Читайте також: Російські ракети "відмовляються" летіти в Україну і роблять "хлопки" в Бєлгородє
Зокрема BBC оприлюднила мапу, де зібрала інформацію про знищенні склади армії РФ, які були уражені з 28 червня по 6 липня. Звісно це інформація не повна, бо публічними стали лише ті випадки, коли склад знаходився поблизу населеного пункту і наслідки удару були зафіксовані на відео.
До речі цю мапу вже встигли "охрестити" мапою ударів HIMRAS, але по деяким об'єктам, вочевидь, працювали інші системи. Зокрема для ураження баз армії РФ у тому ж Донецьку немає виключної необхідності використовувати цю далекобійну систему, бо є можливість дістати об'єкти й артилерійським вогнем.
Більше того, цей перелік не повний, бо мова йде про, як мінімум 16 об'єктів з 28 червня, на чому наголосив СтратКом ЗСУ.
Справа в тому, що ці склади були створенні або значно розширенні після вторгнення РФ без усіх необхідних заходів з їх укріплення. Зазвичай використовувались покинуті промислові споруди, а організацією їхньої роботи в армії РФ ніхто не займався. Всі вантажні операції здійснювались "руками", боєприпаси не розосереджувались та лежали просто неба. Тобто існують всі умови для каскадної детонації.
У будь-якому випадку, перший очевидний наслідок таких ударів - брак палива та боєприпасів на місцях, про який вже почали скиглити всілякі прифронтові рашиські пропагандони. Тобто це вже призводить до значного зменшення наступального та оборонного потенціалу армії РФ, яка зробила ставку саме на використання масованого вогню артилерії.
Звісно армія РФ не буде сидіти склавши руки та чекати поки ЗСУ їм "винесе" все у зоні дії ракет HIMRAS, тобто на глибині до 60-70 км від лінії фронту. Цілком логічним рішенням є перенесення найбільших складів боєприпасів на більшу глибину. Але для цього необхідно розгребти вцілілі бази, а це, як вже писалось, можливо лише "руками", що потребує значного часу.
Але після перенесення цих складів розпочинається другий і найголовніший етап проблем - значне збільшення, як мінімум вдвічі, плеча логістики. Тобто час підвезення одного умовного боєприпасу збільшується вдвічі. Для того, щоб зберегти темпи постачання необхідно відправити, умовно, вдвічі більше транспорту, що потребує вдвічі більшої потужності складу на видачу.
В результаті складність логістичного забезпечення зростає у рази, як і його вартість - банально через потребу у більшій кількості пального, а також потребує значного збільшення особового складу тилового забезпечення. На це накладаються такі обмеження, як пропускна здатність шляхів та брак автотранспорту, який ще необхідно обслуговувати. Розв'язання цього питання - колосальна задача, яка припадає на історично найслабший елемент армійської машини РФ - тилові служби.
Більше того, постачання тих самих боєприпасів це логістичний процес, який починається ще у надглибокому тилу РФ, десь на умовній базі ракетних військ та артилерії за Уралом. Поки нові склади не будуть розгорнуті, вони не можуть відправити наступну партію, бо її ще немає де розвантажити.
Тобто за новиною про чергове знищення складу боєприпасів армії РФ тягнеться цілий каскад наслідків, які накладаються один на одного. І максимальна мета цих ударів в тому, щоб нівелювати перевагу армії РФ у кількості озброєння, бо все одно скільки у ворога гармат, якщо до них немає снарядів, або скільки танків, якщо вони стоять без палива.
Звісно, як би там не хотілось, це не призведе до "рішучої перемоги за два-три тижні максимум". Але це ті сходинки якими йдуть ЗСУ.
Читайте також: Мільйон українців вже воює або готуються: що буде далі в умовах тотальної війни з призовом і чи допоможе "Дія"
