По десятках мирних міст було завдано ракетних ударів. Українці, які збиралися розпочати новий робочий день, 24 лютого 2022 року з початком широкомасштабної війни рф проти України та всього українського народу розпочали інше життя.
Не те, яким планували жити – життя заради порятунку близьких та своєї країни, важке життя в армійському строю, виживання в евакуації. Великого вибору не було – злий та підступний ворог прийшов на українську землю.
Читайте також: У РФ заявили, що воюють як Третій Рейх з усім світом та назвали цілі "другої фази" війни проти України
За два місяці агресії - понад 2 200 убитих та майже 3000 поранених цивільних, у тому числі діти: 386 поранено та 208 ніколи не стануть дорослими… Понад 12,1 млн осіб, 1/4 всього населення України, залишили свої будинки: 7,1 млн людей стали внутрішньо переміщеними особами, а 5 млн покинули країну.
Про те, хто винен у розв'язанні війни проти України свідчать самі росіяни – військовополонені, ті, у кого вимушено розплющилися очі лише тоді, коли вони побували в пеклі, уготованому ним українським опором. Їм пощастило більше, ніж тим, хто ввійшов до більш ніж 21 000 окупантів, які удобрили українську землю і можуть бути лише мовчазним докором тим, хто їх послав воювати в Україну. Тому слово тим із окупантів, кому пощастило вижити та опинитися в полоні (на сьогодні таких понад 700).
Капітан поліції Спиридонов Євген Вікторович, підрозділ ОМОН міста Новокузнецьк Кемеровської області (РФ):
– 22 лютого 2022 року дали злочинний наказ висуватися на територію України.
- Хто дав?
- Наказ нам довело наше командування, що вийшло з уряду, тобто верховного головнокомандувача, від президента російської федерації путіна володимира володимировича. Ми у взаємодії, за підтримки збройних сил Російської Федерації, мали заїхати на столицю України, Київ, і всілякою там допомогою надати їм взаємодію. У захопленні цієї столиці. А після захоплення ми мали всіляко придушити якісь протиправні дії з боку мирних жителів України. Аж до арештів, фізичних примусів, розстрілів.
Те, що кажуть, нібито там якісь хірургічні втручання ракетних підрозділів, які там десь знищують якісь воєнні частини. Це все не правда. Тобто щоночі чути сирени. Тут такі ж мирні люди. Усі хочуть жити. Діти, матері.
Підполковник поліції Астахов Дмитро Михайлович, старший оперуповноважений СОБР (спеціальний загін швидкого реагування) управління Росгвардії по Кемеровській області (РФ):
Нам казали, що нібито на території України... Це ще коли ми в росії знаходилися. Засобами масової інформації там йшлося здебільшого про те, що на території України панує фашистський режим.
Що націоналісти захопили владу у свої руки. Що звичайним людям треба допомогти позбутися, умовно кажучи, ярма. Тобто, природно, ми сумнівалися. До кінця ми не розуміли ситуацію. Але тільки коли, я особисто, коли ми тільки сюди зайшли... Я скажу як є, так. Мені дуже соромно за це. Тому що в мене дід воював, а я зараз в ролі карателя. Це особисто мої слова. Щодо військовослужбовців Росії. Якщо дійде до них, дай боже. Хлопці, ні... Як вам сказати, ні... Наберіться сміливості, коротше, так. Вам, мабуть, важко, так, піти проти волі свого командира і таке інше. Але реально тут відбувається геноцид. Геноцид, за великим рахунком, народ знищується. Український народ.
Майор Красноярцев Олександр, льотчик 1-го класу, начальник повітряної, вогневої та тактичної підготовки 2-го змішаного авіаполку 21-ї змішаної авіадивізії ПКС ЗС РФ (аеродром "Шагол", м. Челябінськ):
5-го числа (5 березня 2022 року) у складі екіпажу з майором Криволаповим виконував політ із завдання удару в районі населеного пункту Чернігів. При виконанні удару мене було збито. Штурман помер. Мене взяли в полон.
Провезли містом Чернігів, показали об'єкти по яких завдаються удари. За мирними об'єктами. Я звертаюся до своїх колег, які перебувають на аеродромі Сіща Брянської області. Підполковнику Губіну Борису, майору Руньову Дмитру, майору Нечаєву, капітану Губайдуріну, капітану Савенко, капітану Клішніну, майору Габітову, майору Хітрову, капітану Стрижакову, майору Катарову, капітану Каупану, капітану Павлову, капітану Курленкову, щоб ви припинили виконувати удари по мирних об'єктах на території України. Су-34 завдає ударів високоточною зброєю (ОФАБ-100-120), яка не є високоточною. Звертаюся до вас, щоб ви припинили завдання ударів по території України.
Підполковник Кріштоп Максим Сергійович, заступник командира 47 бомбардувального авіаційного полку РФ:
Перший свій бойовий політ я виконав 24 лютого 2022 року за поразкою живої сили супротивника на південь від населеного пункту Балаклія. Бомбометання виконував фугасними авіаційними бомбами загальною вагою 3 тонни. Ціль була вражена.
Другий бойовий політ виконував 3 березня 2022 року. Бойова зарядка була аналогічною – 3 тонни фугасних бомб. Метою була колона бронетехніки супротивника у районі населений пункт Ізюм. Аналогічно – ціль була вражена. 3-й бойовий політ виконував 6 березня 2022 року. На борту було 4 тонни фугасних авіаційних бомб. У процесі виконання бойового завдання я зрозумів, що метою є не військові об'єкти супротивника, а житлові будинки та мирні люди. Але злочинний наказ я здійснив. Після бомбометання був збитий засобами ППО України. Після приземлення мене взяли в полон військовослужбовці Національної гвардії України. Визнаю жахливість злочинів, вчинених мною. Жахливий наказ.
Майор Головенський Олексій Сергійович, командир авіаційної ескадрильї окремого морського штурмового авіаційного полку:
- Питання до Головенського Олексія.
У ЗМІ пройшла інформація, що на території України мешкає твоя мати. Чи це правда? І як це бомбардувати територію країни, в якій живе твоя мати?
– Так, на території Полтавської області у мене завжди були родичі. До того, у моєї дружини присутні родичі у Харкові навіть. Я шокований тим. Мені показали місто, як воно зачищене. Ні з ким немає зв'язку. Навіть не уявляю, що там, де там. Де родичі.
Підполковник Кріштоп Максим Сергійович, заступник командира 47 бомбардувального авіаційного полку РФ:
Якби не збили, ми продовжували б виконувати бойові завдання. Ми воєнні люди. Ось цей вал і масштаб руйнувань, він жахає дедалі більше. Ті факти, жахливі факти руйнувань, я беру не лише місто Харків, а й інші міста – той самий Маріуполь, коли уражаються об'єкти – такого масштабу руйнувань не було навіть у період Другої світової війни у Харкові. Це просто жах. Місто Харків, м. Харків, перестає існувати під ударами російських збройних сил.
Військовополонений, командир взводу армії РФ (діалог зі слідчим Служби безпеки України):
- Яке вам було поставлене завдання?
- захопити м. Харків, окупувати всі основні дороги, перекрити виходи цивільних та зайняти місто.
- Яке ще завдання було поставлено?
- Відкривати вогонь по наданню опору та по всім мешканцям міста.
- Чи був наказ обстрілювати цивільних?
- Так.
– Об'єкти?
- та об'єкти житлового фонду.
– За скільки планували взяти Харків?
- Три дні.
– Ти знав, що їдеш на територію України?
- Так, знав
- Що вам казали? Ви хто як їдете?
- Як миротворці.
-Для чого?
- Щоб звільнити Україну від нацистів.
– Після того, як взяти місто, які подальші завдання?
- Подальші завдання – наступати далі.
Довідка:
Початковий план вторгнення Росії, спрямований, зокрема, на одночасне захоплення Києва, Харкова та Одеси з метою зміни влади в Україні, зазнав невдачі. Російська сторона перегрупувала більшу частину своїх військ на схід України з метою зайняти всю територію Донецької та Луганської областей, а також забезпечити сухопутний коридор у Крим через місто Маріуполь, бажано до 9 травня. Для цього противник розпочав масштабну наземну операцію на Донеччині. Тим часом Росія продовжує завдавати ракетно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі на всій території України:
Російські війська інтенсивно обстрілюють населені пункти таких міст, як Харків, Маріуполь, Миколаїв та багатьох інших уздовж лінії фронту, із застосуванням ударів з повітря та важкої артилерії. З початку війни росія обстріляла житлові райони України сотнями ракет. Щодня гинуть і зазнають поранень десятки ні в чому не винних мирних жителів. Майже 220 тисяч людей втратили свої будинки.
Документи та карти, вилучені українськими військами у російських військовополонених, а також перехоплені повідомлення, підтверджують навмисний характер бомбардувань та обстрілу житлових масивів.
Багато міст, зайнятих або атакованих російськими військами, були практично зруйновані. Відновлення житлових будинків та інфраструктури стане можливим лише після війни.
За словами президента Зеленського, десятки тисяч мирних жителів загинули в українських містах, атакованих російськими військами, та понад 500 000 громадян України було насильно переселено ними. Насильницька депортація в росії триває.
324 медичні заклади та 300 дитячих садків, понад 8000 км доріг та 300 мостів зруйновано або пошкоджено російськими військами. Повністю зруйновано 99 навчальних закладів та пошкоджено ще 1042 (станом на 19 квітня). Як і раніше, обстрілюються аеропорти, заправні станції та нафтопереробні заводи, продовольчі склади та водосховища. Було пошкоджено або зруйновано понад 7000 житлових будинків та 59 культових споруд.
Під час відступу російські війська встановлюють міни на раніше захоплених українських територіях, залишаючи їх навіть у дитячих іграшках. За даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій, близько 300 тисяч квадратних кілометрів території України потребують гуманітарного розмінування через велику кількість боєприпасів, залишених російськими окупантами.
У місті Буча під Києвом під час російської окупації було вбито понад 420 людей, кожен п'ятий із тих, хто залишався у місті до початку окупації. 85% жертв не були жертвами війни, а їх було вбито навмисно, цілеспрямовано. У прилеглих до Бучі містах Бородянка та Гостомель ще сотні мирних мешканців пропали безвісти, було вбито чи поранено. Різанина, влаштована російськими військовими, демонструє справжню ненависть до українців і є військовими злочинами. Українські слідчі групи працюють над їх розслідуванням та встановленням усіх винних у їх скоєнні. Вже майже 8000 злочинів агресії та військових злочинів зафіксовані українськими правоохоронними органами у взаємодії з міжнародними слідчими бригадами.
Злочинцям не уникнути покарання за скоєні злодіяння в Україні – їх чекає справедливий міжнародний кримінальний суд. Нехай ці свідчення - свідчення російських військових також стануть частиною доказової бази і сприяють тому, щоб правда про злодіяння російських військових злочинців в Україні та тих, хто віддавав їм накази, якнайшвидше стали надбанням громадськості в країні-агресорі та в усьому світі.
Відео підготовлено на основі матеріалів із відкритих джерел Світланою Щербак, Інформаційно-консалтингова компанія Defense Express (Київ, Україна)
Читайте також: Двох генералів-рашистів ліквідовано: ЗСУ знищили передовий пункт управління 49 загальновійськової армії
