Бойова операція армії Азербайджану у Нагірному Карабасі, яка розпочалась 27 вересня, продемонструвала виключну роль технологічної переваги над противником, яка дозволяє здійснювати те, що роками вважалось неможливим.
Defense Express, який уважно стежить за ходом конфлікту, проаналізував хід боїв за Нагірний Карабах та виокремив найголовніші чинники успіху Азербайджану.
Читайте також: У Канаді з'ясовують, чи законно сенсори Wescam воюють на турецьких безпілотниках у Нагірному Карабаху
Лінія оборони
Після війни за Карабах у 90-х роках та утворення невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки, її "кордон" з Азербайджаном за десятиліття перетворився у підготовлену до довготривалої оборони зону.
Наприклад, біля "прикордонного" селища Нузґер, було збудовано декілька ліній оборони, які спирались на складний рельєф гористої місцевості. Саме тому всі бойові дії, які час від часу спалахували у цьому регіоні, обертались великими втратами.
Крім самих укріплень, оборона спиралась на насичені артилерійські сили, які розміщувались на зворотних схилах та мали підготовлені шляхи підвезення боєприпасів, а також маневрові танкові групи.
Значну увагу було приділено протиповітряній обороні. Позиції були прикриті зенітними ракетними комплексами "Оса" з дальністю знищення цілей до 10 км. І крім традиційного озброєння у Нагірному Карабасі застосовуються і доволі цікаві рішення. Наприклад, через деякі ущелини перекинуті сталеві троси, вони не помітні у ночі, а зіткнення з ними призведе до втрати літака або вертольоту.
Водночас армія Азербайджану мала наступати "вгору", тобто мала більш ніж важкі умови для атаки. Саме тому основну ставку у бойових діях Азербайджан зробив на БПЛА, авіапарк яких за декілька місяців до початку війни був поповнений турецькими ударними Bayraktar TB2.
І вже на цьому моменті один з головних факторів оборони Нагірного Карабаху перестав працювати. Дрон, який знаходиться на висоті понад 8 км, а ще й оснащений тепловізором, "бачить" все, включно із позиціями противника на зворотних схилах висот.
Злам
Отримання повної інформації дозволило завдати дієві скоординовані удари по всій лінії зіткнення. Для цього, як повідомляють російські ресурси, азербайджанська армія використала тактичні десанти з вертольотів у тилу. Це розгойдало оборону, а у Степанакерті та Єревані не змогли виокремити головні напрямки ударів.
Водночас за допомогою дронів почалось знищення протиповітряної оборони противника. Можливості Bayraktar TB2 дозволили виявляти та наводити високоточне озброєння на ЗРК "Оса" на відстані понад 10 км, тобто поза межами дії протиповітряних ракет. Наразі, лише судячи з опублікованих відео, підтверджено знищення близько 10 систем типу "Оса" та декількох "Стріла-10".
Зрозуміло, що "за кадром" залишилась напружена робота з визначення вузлів ППО та станцій радіоелектронної боротьби, які активно постачала Росія, для ударів по яких цілком можливо було використані ізраїльські баражуючи боєприпаси типу Harop.
Після зачистки протиповітряної оборони армія Азербайджану розгорнула справжнє "полювання" за бронетехнікою та артилерією противника. Як за допомогою баражуючих боєприпасів:
Так і Bayraktar TB2, на озброєнні яких знаходяться високоточні бомби MAM-L.
Під методичними ударами знаходились і склади з боєприпасами та вантажівки, які їх підвозили на передову.
Уваги заслуговує і той факт, що противник за звичкою вважав, що прикрившись рельєфом він знаходиться в абсолютній безпеці від обстрілу, нехтуючи маскуванням та створенням додаткових укріплень. Окремо слід зазначити вагомий деморалізуючий фактор таких ударів, які завдаються 24 години на добу. Маємо попередити, що відео розміщення нижче може виявитись неприйнятним.
Взяття під контроль
Глибина дій безпілотної авіації доводить і те, що вона була помічена у глибокому тилу біля Єревану. Зокрема для відбиття атаки БПЛА було використано С-300, що стало першим епізодом бойового використання комплексу за всю його 45-річну історію.
Таким чином за перший тиждень боїв Азербайджан зміг взяти під контроль поле бою, продовжуючи методичні високоточні удари. А напередодні вихідних використав оперативно-тактичний комплекс для знищення стратегічно важливого мосту на трасі Степанакерт-Горіс, що дозволило ще більше ускладнити логістику для Вірменії.
Тобто не так важливо скільки у противника артилерії та танків, якщо вони залишились без снарядів. В результаті за вихідні було повідомлено про взяття під контроль міста Джебраїл на півдні Нагірного Карабаху, яке знаходиться у 25 км від початкової лінії фронту, а також селищ Талиш та Суґовушан (Мадагіз) на півночі.
Звісно такі темпи просування неможливо розцінювати, як "бліцкриг", проте, скоріш за все, у Баку розраховують на планомірну "роботу", яка виснажить противника, що має значно обмежені ресурси.
Проте, як вже повідомляв Defense Express, у ході конфлікту розпочались численні випадки застосування артилерії та реактивних систем по містам та цивільним об’єктам. Окрім прифронтових міст, удар був нанесений по 300-тисячному місту Гянджа та 100-тисячному місту Мінгечаур на території Азербайджану.
Читайте також: Азербайджан та Вірменія назвали та показали на відео втрати один одного за останній час
