Те, що Іран має на озброєнні С-200 – і так було неочікуваним. А те, що іранські військові в 2004 році випробували цей ЗРК стрільбою по власному винищувачу – виглядає ще більш неочікуваним, тому заслуговує на окрему увагу. Тим більш, що про це розповіли самі іранці в документальному фільмі про власному оборонну промисловість, який опинився у відкритому доступі кілька днів назад.
Із зрозумілих мотивів ми посилання на сам фільм давати не будемо. Натомість просто коротко перекажемо, про що там йшлось, чим заодно зекономимо час і нашим читачам.
Читайте також: А яку протиповітряну оборону має Іран, особливо якщо ударить Ізраїль
Як виявилось, Іран свої С-200 придбав таки у Росії, але при цьому нема хоч орієнтовної вказівки, коли саме це відбулось – чи наприкінці 1990-х років, чи уже на початку 2000-х років. Натомість є вказівка, що придбані комплекси належали до модифікації С-200ВЭ (дальність стрільби – до 240 кілометрів, спорядження БЧ – уламково-фугасне).
Окремо специфічною виглядає деталь, що Іран спочатку придбав у росіян ці ЗРК, а лише після поставки взявся перевіряти їх реальні можливості. Перший ракурс такої перевірки виглядав цілком логічно – зразок РЛС до С-200 передали на вивчення молодим фахівцям іранської оборонної можливості (і цілком можливо, що якісь технічні рішення іранський ВПК таки запозичив). А от другий ракурс – це були стрільби із С-200 по неназваному типу літака із складу іранських ВПС.
Підкреслюється, що ці випробування були контрольовані. Район стрільб було завчасно "розчищено", щоб уникнути зальоту випадкових літаків. Для самого випробування було обрано пілота, котрий за своїми психологічними характеристиками найкраще підходив для подібного роду місій. Наземний пост управління під час самих стрільб ретельно інформував пілота про маневри, які виконує ракета від С-200. А щоб забезпечити безпеку льотчика, на певному етапі польоту ЗКР від С-200 була підірвана по команді із землі.
Але тут найбільш показовим виявився навіть не сам факт, що Іран наважився настільки специфічне випробування. Автори того документального фільму стверджують, що пілот в підсумку зміг від ракети до С-200 увернутись на форсажі.
Цей приклад нам показовий не тільки для демонстрації специфіки світогляду Ірану як країни, яка підтримує РФ. Цей приклад нам може демонструвати і також те, що С-200 через його специфічні характеристики можливо краще використовувати саме для збиття на великих дистанціях крупних та неповоротких повітряних цілей на кшалт А-50 чи Ту-22М3.
Хоч у нашому випадку досі лишається відкритим питання, чим могли відрізнятись між собою варіанти С-200, яким збили А-50 і Ту-22М3, але у базовому варіанті та ж ракета 5В28 має стартову масу аж 7,1 тон і довжину корпусу 10 метрів.
Читайте також: Удари ATACMS по окупованому Криму стають методичними: що є цілями ударів
