Спочатку наших співвітчизників перелякали повідомлення в західних ЗМІ про те, що РФ начебто вивела у море на випробування атомну субмарину "Белгород" із ядерними торпедами "Посейдон" на борту. І що це начебто неабияк "перелякало розвідку НАТО", вслід за якою "перелякались країни Альянсу".
Потім – перелякало повідомлення про "ядерний поїзд", який начебто "в напрямку фронту" відправив кремлівський диктатор. Путін начебто планує "ядерні випробування" поблизу кордонів з Україною. І це теж начебто неабияк "перелякало розвідку НАТО", вслід за якою "перелякались країни Альянсу".
Читайте також: Малоймовірно, але треба бути готовим: що робити під час ядерної атаки РФ
По суті, тут вже відповів Центр протидії дезінформації при РНБО – що це все "вкиди" та елемент "ядерного шантажу" Путіна, "володар Кремля" так намагається примусити Україну до перемовин. Але тут також варто відповісти по суті. Почнемо з "Посейдона".
Росіяни стверджують, що їх ядерна торпеда матиме довжину корпусу 20 метрів, ширину – 1,8 метрів, водозаміщення – 100 тонн. По суті, це має бути міні-субмарина з ядерним реактором та атомною бомбою на борту, завдання якої – дійти до узбережжя США та влаштувати "радіоактивне цунамі". Невразливість такій "чудо-зброї" мала би забезпечувати заявлена швидкість ходу в діапазоні 103-180 км/год, або ж до 200 вузлів. Але от нюанс – навіть самі кремлівські пропагандони визнають, що їх "Посейдон" досі настільки "сирий", що виріб досі не вийшов на практичні випробування.
Що стосується "ядерного поїзда" - тут справа ще простіша. За "ядерний поїзд" автори повідомлення видали ешелон із тентованими вантажівками. Але раз на те пішло, 12-те Головне управління Міноборони РФ для доставки "спец-БЧ" використовує лише вантажівки із кунгами. Бо спецтранспорт повинен забезпечувати належний мікроклімат для ядерного боєприпасу.
Логіка "ядерного шантажу" Кремля доволі зрозуміла – вони так намагаються приховати свою реальну слабкість в "класичних" складових "ядерної тріади". В чому саме можуть проявлятись "слабкі місця" ядерного арсеналу РФ, можемо прочитати зокрема ось у цій статті польського порталу Defence24.
Аналітики видання оцінюють атомний арсенал Росії в близько 6 тисяч боєзарядів. Із яких 1500 – боєголовки, які насправді давно відслужили свій строк, тому їх потрібно утилізувати. Інші 2500 ядерних боєзарядів – це "стратегічна" складова, яка перебуває на постійному бойовому чергуванні розміщена на міжконтинентальних балістичних ракетах (МБР) зі складу РВСН (ракетних військ стратегічного призначення) та ВМФ РФ (атомні підводні човни – носії МБР).
В "стратегічну складові ядерної тріади входять також 76 літаків стратегічної авіації – 16 бомбардувальників типу Ту-160 та 60 бомбардувальників Ту-95МС. Але, як стверджують автори Defence24, боєзаряди до крилатих ракет типу Х-102 та Х-55 – не перебувають на бойову чергуванні, та закладені на бази зберігання ядерної зброї зі складу 12-го Головного управління Міноборони РФ.
Інші 2000 боєзарядів – це "тактична" складова, для застосування із ОТРК типів "Точка-У" чи "Искандер", літаків тактичної авіації чи бомбардувальників стратегічної авіації. Ця частина рашистського ядерного арсеналу також лежить на складах 12-го управління Міноборони РФ. Із чого випливає такий висновок – лише 41% ядерного арсеналу Росії готовий до застосування "одразу по команді".
Якщо ж брати ті 59% атомного арсеналу РФ, що зараз зберігаються на об’єктах 12-го управління Міноборони РФ, то тут виникає такий "географічний" нюанс. Із 12 баз зберігання ядерної зброї п’ять розташовані безпосередньо або біля Москви, або в прикордонних з Україною областях – Брянск (в/ч 42685, "Об’єкт 365"), Воронєж - в/ч 14254, "Об’єкт 387"), селище Можайск Московської області(в/ч 52025, "Об’єкт 365") та Бєлгород (в/ч 25624, "Об’єкт 1150"). Інші 7 – або біля Уралу, або на Далекому Сході. Везти аж звідти "спец-БЧ" для застосування проти України – накладно як мінімум по логістиці. А об’єкти в "європейській" частині географії РФ – самі можуть "опинитись під прицілом", наприклад, наших партнерів по НАТО.
Врешті, є і такий "політичний" момент щодо "ядерного арсеналу" РФ. Так зване 12-те Головне управління Міноборони РФ – це автономна структура, яка має повноваження самостійно планувати формат застосування ядерної зброї, якщо відповідний наказ віддасть Путін. Але от "контррозвідуальне забезпечення" та охорону все рівно забезпечує ФСБ. І хто у випадку кризи виявиться фактичним "контролером" ядерного арсеналу РФ – питання лишається відкритим.
Інший важливий пункт – засоби доставки ядерної зброї. І тут від Defense Express можемо додати таке. Чи залишились в росіян ядерні авіабомби для літаків тактичної авіації та атомні снаряди до гармат калібру 152 мм та 203 мм, достовірних даних нема. Деякі ворожі джерела стверджують, що такі "спецбоєприпаси" були утилізовані на початку 2000-х років.
ОТРК "Искандер" в теорії може виступати носієм ядерної зброї. Але орки воліють використовувати такі ракети не для "останнього удару", а для "рутинного терору" цивільного населення. І це при тому, що запас "Іскандерів" у рашистів ще на початку вересня опустився нижче позначки в 200 ракет.
Крилаті ракети-носії ядерної зброї Х-102 та Х-55, що запускаються із Ту-95МС та Ту-160, за своїми льотними характеристиками нічим не відрізняються від своїх "неядерних" версій Х-101 та Х-555. Тому рівно таким же чином вразливі для нашої ППО.
Що стосується "стратегічного" арсеналу російських МБР, то тут є такі нюанси. Автори довідника The Military Balance за 2021 рік уточнюють, що на кінець минулого року росіяни мали 336 міжконтинентальних балістичних ракет-носіїв ядерної зброї.
Із них 66 МБР – це ще "радянський" спадок, 20 ракет УР-100 та 46 ракет Р-36М, більш відомих як "Сатана". Інші 96 ракет – це "Тополь" та "Тополь-М", виробництво яких відбувалось у 1990-х та 2000-х роках, із яких 60 в "шахтному" варіанті та 36 на мобільному шасі. "Залишок" в 170 МБР – це комплекс "Ярс", із яких 152 в мобільному варіант та інші 18 – у "шахтному" варіанті.
Виробництво "Ярсів" відбувалось у 2000-2010-х роках. Заявлений строк служби комплексів "Тополь" та "Ярс" коливається на рівні 10-15 років. У 2018 році Міноборони РФ заявляло про намір замовити роботи по подовженню строку служби цих ракет, але чи пішла справа далі слів – точно невідомо.
І так ми можемо припускати, що зараз насправді левова частка рашистського арсеналу МБР насправді відслужила свій нормативний строк служби. І на цьому фоні фрази в стилі "якщо Кремль натисне "червону кнопку", то ядерна бомба скоріше рване у них" - виглядають не бравадою, а просто спрощеним переказом реального стану справ.
Є ще один нюанс, про який ймовірно воліють не згадувати рашисти – ймовірно, у них нема чим захищати Москву від можливого ядерного удару у відповідь. Основу системи протиракетної оборони (ПРО) Москви складають 68 шахтних пускових установок для запуску "протиракет" типу 53Т6 зі складу комплексу А-135 "Амур", який був поставлений на бойове чергування ще в 1970-х роках.
У відкритих джерелах були повідомлення, що ці "протиракети" 53Т6 комлексу "Амур" ще на початку 2010-х років остаточно вичерпали свій нормативний ресурс, щоб зберегти їх на бойовому чергуванні – довелось проводити відповідні контрольні випробування в Казахстані.
Теоретично, для оновлення системи ПРО Москви призначений комплекс А-235 "Нудоль", випробування якого відбулись восени 2021 року.
Але схоже, що організувати серійне виробництво такого комплексу ПРО росіяни виявились нездатні. Тому знайшли для А-235 "Нудоль" інше "застосування" - час від часу погрожувати, що саме цією "чудо-ракетою" вони позбивають супутники Ілона Маска.
Читайте також: Чи дійсно РФ може збивати супутники: роздуми після фейку про знищення Starlink Ілона Маска
