Під час війни за Фолклендські острови у 1982 році проти Великої Британії бойова авіації ВПС Аргентини взагалі не мала ніяких штатних засобів для захисту своїх літаків від ракет "повітря-повітря" та зенітних ракет з британських кораблів.
Тому аргентинським пілотам довелось самостійно виготовляти та експериментувати із імпровізованими засобами самозахисту своїх літаків, в рамках чого в хід пішла навіть машинка для виготовлення макаронів, котру використали для нарізання діпольних відбивачів. Про це йдеться в публікації аргентинського дослідника Маріано Скароні, яку наводить американський портал The War Zone.
Читайте також: Як Іран схрещував ракети MIM-23 Hawk з бомбами M117 і чіпляв це під F-14 Tomcat, та наскільки це було ефективно
Стисло зміст цієї обширної публікації можна описати так. Щоб пояснити, до якого рівня бойові літаки аргентинських ВПС взагалі не мали ніяких засобів захисту проти британських ракет, є такий приклад: коли після Фолклендської війни один з пілотів ВПС США спитав свого аргентинського колегу, що він та його брати по зброї відчували при сигналі про наближення ворожої ракети, то той відповів, що "нічого, бо у нас не було відповідної апаратури на літаках".
Річ в тім, що Аргентина хоч і мала до початку Фолклендської війни доволі різноманітний парк бойової авіації, до складу якого входили зокрема літаки типів A-4 Skyhawk, Mirage III та IAI Dagger, і навіть старі британські реактивні бомбардувальники Canberra, на жодному з цих "бортів" не було апаратури попередження про ракетну небезпеку, бортових засобів РЕБ або хоча би "теплових пасток" проти ракет з інфрачервоними ГСН.
Причина цьому виглядає доволі прозаїчно – так як сусіди Аргентини не мали потужної бойової авіації, то уряд в Буенос-Айресі вважав, що на самозахисті своїх літаків можна "зекономити"; деякі плани по модернізації та установці відповідних засобів за участі Франції та Ізраїлю виношувались на початку 1980-хх років, але до старту Фолклендської війниу квітні 1982 року ці плани так і не були реалізовані.
Картину абсурду доповнює та деталь, що особовий склад аргентинських ВПС про початок війни дізнався "заднім числом", коли почув новини про висадку військ Аргентини на Фолклендські острови.
Так як часу лишалось небагато, то доступних варіантів у аргентинських авіаторів для хоч якогось захисту своїх літаків також лишалось небагато – проти AIM-9 Sidewinder з інфрачервоною ГСН використовувати освітлювальні ракети, проти морських зенітних ракет з радіолокаційним наведенням використовувати діпольні відбивачі.
Активність в цьому напрямку вели одразу кілька аргентинських установ, без координації своїх дій, що зокрема привело до такого парадоксу – аргентинські військові турбувались хіба що питанням, як виготовити діполі, не шукаючи при цьому варіанти, як ці відбивачі можна буде застосовувати в бою. Масштаб активності був таким, що уже за місяць роботи, тобто до травня 1982 року, аргентинські військові нарізали 140 кілограмів диполів, які нарізали буквально по "команді згори", переважно вручну.
Саме в цьому контексті й була зафіксована історія для використання машинки для нарізання макаронів, котру було "перепрофільовано" під нарізання дипольних відбивачів; автором такого ноу-хау був начальник технічної ескадрильї 2-го бомбардувальної авіагрупи майор Фернандо Резоальї, котрому його командування буквально наказало повертатись додому саме для "заготовки" диполів усіма доступними методами.
Підсумок історії виглядає так – нема чітких свідчень тому, наскільки ефективними були диполі та освітлювальні ракети як імпровізований засіб захисту, однак це стало як мінімум ще однією цікавою сторінкою в історії імпровізованих рішень для бойової авіації другої половини 20-го сторіччя.
Читайте також: Як радянські Х-29Л вішали на Mirage F1, і чому ми зараз про це пишемо
