Велика Британія у 1990-хх роках списала свої атомні бомби типу WE177, яких налічувалось три сотні одиниць трьох різних варіантів, і котрі по суті складали собою тактичний ядерний арсенал цієї країни. Після списання WE177 у Британії залишилось стратегічне ядерне озброєння у формі міжконтинентальних балістичних ракет Trident II із бойовими частинами Holbrook, котрі розміщуються на атомних підводних човнах проекту Vanguard.
Тепер британці обговорюють ідею, що ці самі Holbrook можна було би модифікувати та "прикрутити" до крилатих ракет Storm Shadow і таким чином відновити тактичний ядерний арсенал. Однак сформульований мотив для цієї ідеї виглядає вкрай непослідовним.
Читайте також: Британія у 1990-хх роках скоротила 56 тисяч осіб в оборонному секторі, тому на будівництво човнів є лише 3 тисячі людей
Якщо конкретніше, то британський аналітичний центр Counsil of Geostrategy оприлюднив матеріал під назвою "Аргументи на користь британського ядерного субстратегічного стримування", який можна прочитати ось за цим посиланням.
Саме в цьому матеріалі окреслюється конфігурація по тому, що після списання WE177 Велика Британія залишилась без тактичного ядерного озброєння, і що лишати цю нішу далі незаповненою для офіційного Лондона небезпечно, зважаючи на постійну загрозу для цивілізованого світу від Росії.
Ідея відповідно модифікувати атомні бойові частини Holbrook та інтегрувати їх до КР типу Storm Shadow в окресленому матеріалі описувалась скоріше просто як приклад технічного рішення, яке виглядає доволі доступним до реалізації у стислий час, щоб доволі швидко створити у Великій Британії сегмент тактичного ядерного озброєння.
Однак мотив для реалізації справді дивує: автори Counsil of Geostrategy виходять із логіки, що мовляв пуск Trident II може одразу привести до "ескалації конфлікту з Росією", натомість створення та застосування гіпотетичного ядерного варіанту Storm Shadow начебто дозволить цієї самої ескалації уникнути.
Від Defense Express тут хочемо акцентувати, що сама ідея "уникнути ескалації з Росією" особливо щодо посилення обороноздатності на стратегічну перспективу насправді не працює. Бо тут ми говоримо про агресивну країну, яка примудрилась наприклад звинуватити Норвегію в "стрімкій мілітаризації Шпіцбергена" взагалі без будь-яких доказів на то.
По сімейству британських атомних бомб WE177 невелика ретроспектива виглядає так. Усього було три варіанти такого атомного озброєння:
- WE177A - потужність перемінна, в діапазоні 0,5 - 10 кілотонн, маса - 272 кілограми, розгортались на кораблях Королівських ВМС та могли використовуватись в ролі атомних глибинних бомб;
- WE177B - потужність 450 кілотонн, маса - 457 кілограмів, носіями виступали стратегічні бомбардувальники Vulcan та ударні літаки Tornado;
- WE177C - потужність 190 кілотонн, маса - також 457 кілограмів, призначалась для застосування із літаків тактичної авіації Jaguar та Tornado.
Цікаво, що за своїми початковими планами уряд Великої Британії у 1990-хх роках планував замінити сімейство WE177 на ракети під тактичну ядерну зброю в рамках програми SLAT, де одним із варіантів розглядалось придбання французьких надзвукових КР ASMP. Однак по факту програма SLAT реалізована не була.
Читайте також: У Європі оцінили як прорвати ППО РФ без допомоги США, але з досвідом України: що пропонують аналітики з RUSI
