Парадигмою для всіх країн НАТО у веденні війни є завоювання переваги у повітрі, після чого вже не так важливо скільки у ворога на землі сил, бо після цього це лише питання кількості літако-вильотів. Водночас для досягнення такої тотальної переваги над РФ необхідно зламати та знищити російську систему протиповітряної оборони. І якщо раніше у межах НАТО за це безумовно відповідали США, то тепер у Європі замислились, що робити без американських сил.
Зокрема авторитетна британська аналітична установа RUSI (Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень), опублікувала ґрунтовне дослідження цієї теми. З аналізом реальних бойових дій в Україні, тактики російських зенітників, можливостей російських ЗРК та наявних засобів у європейських країнах.
Читайте також: США та Швеція конкурують за контракти на Gripen або F-35, але продовжують роботу по стелс-корветам Visby
І перший висновок звіту: наявних класичних сил, відпрацьованих тактик та рішень для задачі пригнічення російської системи ППО у європейського сегмента НАТО немає. Бо цю задачу європейські партнери фактично поклали на США, яка має реалізувати це своїми повітряними силами, яким європейці планували допомагати.
Більше того, РФ вже активно напрацювала рішення протидії класичному методу пригнічення ППО. Зокрема після появи у розпорядженні українських повітряних сил протирадіолокаційних ракет AGM-88 HARM, у РФ після хвилі значних втрат, напрацювали тактику протидії цій загрозі. Те саме стосується протидії цілому ряду іншого західного озброєння включно з плануючими бомбами SDB, які маюь малу швидкість та просту прогнозовану траєкторію.
Російські зенітники практикують постійну зміну РЛС своїх позицій мінімум раз на кілька годин, або навіть частіше, якщо є загроза. Напрацьована організація спільної роботи різноманітних ЗРК, коли в одній системі з потужними оглядовими РЛС працюють комплекси великої, середньої та малої дальності, які взаємно прикривають один одного та можуть нести чергування у пасивному режимі, вмикаючись лише за потреби. Також зросла навченість російських розрахунків, які воюють вже кілька років.
На це для європейських країн накладається брак класичних протирадіолокаційних засобів. Починаючи з достатньої кількості спеціалізованих літаків прориву ППО, таких, як американський EA-18G Growler. У наявності європейських сил лише вже об'єктивно застарілі Tornado ECR (21 у Німеччини, 13 в Італії) та далека перспектива замінити їх на Eurofighter EK.
А от до винищувачів п'ятого покоління F-35 бракує сучасних боєприпасів. З переліченого, Нідерланди, Фінляндія та Польща замовили нову далекобійну AARGM-ER. Норвегія обрала для задач знищення ворожої системи ППО власну Joint Strike Missile, але це дозвукова малопомітна крилата ракета. А Велика Британія для цих задач має використовувати SPEAR-EW, яка страждає від затримки інтеграції до F-35B, а також може виявитись не дуже ефективною через малу швидкість. І всі три варіанти мають доволі високу вартість, вони будуть згодом і їх буде мало. Тому реально що є - AGM-88 HARM, при цьому здебільшого старих версій.
Тому єдиний ефективний метод протидії російській системи протиповітряної оборони - це активне використання можливостей сухопутних сил для цієї задачі. Фактично так, як це і планувалось за часи Холодної війни. Але з розумінням того, як це дійсно має працювати на сучасному полі бою.
Вбачається активне використання гаубичної та реактивної артилерії, а також тактичних балістичних ракет. При цьому пріоритет має бути наданий касетному виконанню боєприпасів, які демонструють максимальну ефективність. А це вимагає термінового зняття європейськими країнами односторонніх обмежень. І чудове пояснення цьому досвід України з використанням касетних ATACMS проти російських С-400 проти російських С-400.
Окрім цих методів необхідно активно використовувати БПЛА, як у вигляді спеціалізованих дронів з пасивним радіолокаційними головками самонаведення, так і звичайних баражуючих боєприпасів, так і далекобійних дронів з метою перевантаження ворожого ППО, включно з використанням хибних цілей. З тією самою метою пропонується використовувати авіаційні плануючі бомбами SDB та хибні цілі типу ADM-160 MALD.
І всі компоненти мають діяти у тісній взаємодії. А от тут й починається найскладніше. Бо для цього необхідно єдине об'єднане міжешелонне управлінням. І британські аналітики пропонують його розгорнути не у межах повітряного сегмента, а на сухопутному.
Причина такого рішення доволі проста - у повітряних силах країн НАТО діє 72-годинний цикл ритму бою, коли всі повітряні операції планують саме на такий час. Це відповідає корпусному рівню планування сухопутних сил, але це дуже розтягнуті терміни. На рівні дивізії планування здійснюється на 48-годинному треку, а на рівні бригади - 24-годинному. Й вбачається, що саме наземні сегменти управління Joint Air-Ground Integration Cell (JAGIC) мають розширитись та взяти на себе функцію із загальним управління об'єднаною операцією зі знищення ППО ворога.
При цьому у RUSI згадали про досвід України, де відпрацювання координат удару за допомогою наявних засобів знаходиться на рівні штабу бригади. Бо саме там збираються дані з розвідувальних БПЛА, які є основним засобом виявлення цілей не лише на передньому краї, а й у глибокому тилу ворога. І це знову про досвід ЗСУ на полювання дронами на російські ЗРК.
Також, що підкреслюється окремо, вкрай важливо вирішити питання відповідної кількості всіх необхідних для цієї глобальної задачі ракет, снарядів, дронів, хибних цілей та інших боєприпасів. При цьому Європа має направити інвестиції у розробку власних далекобійних систем з можливістю ефективній протидії системам ППО ворога, так і у спеціалізовані засоби РЕБ.
Читайте також: Китай реально пристрілює потерпаючий Boeing забороною купляти літаки та притримує справжнє "фаталіті"
