Про неподіване ускладнення ситуації у компанії BMC повідомило профільне американьке видання Defense News. У матеріалі кореспондента з Анкари стверджується, що компанія перебуває у стадіі скорочення персоналу, працівники побоюються подальшого масового звільнення або можливої неоплачуваної відпустки.
Деякі виробничі підрозділи переходять з трьох змін на день до однієї зміни. Будівництво нового заводу з виробництва бронетехніки у Карасі, на північному заході Туреччини, зупинено з фінансових причин. Субпідрядники скаржаться на несплачені рахунки. BMC також припинила виробництво свого цивільного вантажного автомобіля Tuğra.
Читайте також: Завод імені Малишева планує презентувати двигун для турецького танка Altay та продати велику партію двигунів Пакистану
"Приплив грошових коштів слабкий, щоб підтримувати функціонування корпоративного рівня", - зізнався один із представників BMC. "Ми сподіваємося, що це лише тимчасова ситуація".
Інший представник BMC поклав провину на величезні борги компанії на момент поглинання. "Ми взяли на себе борги, які стали викликом для управління", - сказав він. "Компанії потрібні нові та значні контракти".
BMC має політично суперечливу історію.
У 2014 році компанія бізнесмена Етема Санджака Es Mali Yatırım Danışmanlık придбала компанію BMC, тодішнього національного лідера з виробництва автомобільної техніки та бронемашин, за 350 мільйонів доларів. На той BMC мала невиплачені борги колишнього власника на суму у 75 мільйонів доларів.
У публікації стверджується, що Етем Санджак є наближеною особою до президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, був його помічником, працював у вищих радах правлячої Партії справедливості та розвитку (ПСР). Ще 100 мільйонів доларів у BMC проінвестував Таліп Озтюрк, далекий родич Ердогана, щоб стати партнерами Санджака.
Таїп Ердоган також посприяв укладанню угоди, за якою катарський фонд інвестував 300 мільйонів доларів, щоб купити 49,9% акцій BMC. Також, як стверджується у публікації, "у результаті надзвичайно суперечливого кроку" уряд Ердогана виділив ВМС 544 акрів публічної землі (у Карасі, Сакар'я) для використання в майбутніх інвестиціях компанії.
Згодом компанія BMC перемогла у національному тендері двох місцевих суперників і виграла стратегічний контракт на початкове виробництво партії з 250 танків Altay. Вартість загального контракту на "Алтай", що включає в кінцевому підсумку виготовлення 1000 одиниць, складає близько 11 мільярдів доларів.
У травні 2018 року уряд надав 1,4 мільярда турецьких лір (приблизно 250 мільйонів доларів США) як інвестицію BMC для програми Алтай, включаючи скорочення податків, зменшення пенсійних премій, субсидовану енергію та пільги. Уряд також на безоплатній угоді виділив для BMC завод з виробництва та обслуговування військових танків у Аріфіє поблизу Стамбула. Компанія була зобов'язана лише інвестувати 50 мільйонів доларів в обмін на право керувати заводом "Аріфіє" протягом 25 років. Опозиційні партії Туреччини вимагали парламентського розслідування історії BMC, але ці спроби не мали продовження.
Виходячи з оборонних доходів 2020 року, BMC посіла 89 місце в щорічному рейтингу 100 найкращих обороних компаній світу з доходом у 533 мільйони доларів.
У травні 2021 року Санчак і Озтюрк продали свою 50,1% частку у BMC турецькому виробнику сталі Tosyalı Holding за 480 мільйонів доларів. Tosyalı Holding - провідний виробник чавуну та сталі, який також має тісні зв'язки з Ердоганом. Tosyalı експлуатує три підприємства на трьох континентах і виробляє шість мільйонів тонн сталі щорічно. На підприємстві працює понад 10 000 людей.
Чи міг би врятувави BMC контракт з "Алтаєм"? "Навіть якщо виробництво розпочалося б сьогодні, поставки можуть відбутися не раніше, ніж через п'яти років", - сказав виданню Defense News старший інженер BMC. При тому, що програма "Алтай" потерпає від власних проблем. Це стосується складнощів з такими важливими компонентами як двигун, трансмісія та броня.
У березні BMC вела переговори про укладення стратегічних угод з двома південнокорейськими компаніями щодо спільної роботи над танком нового покоління. Згідно з угодами, південнокорейські виробники Doosan та S&T Dynamics мають поставляти двигун і механізм трансмісії для Алтаю.
Проте остаточно про це ще не домовлено. Відтак, терміни виготовлення нових серійних танків для армії Туреччини є невизначеними. І фінансові складнощі у компанії ВМС лише додають питань до цієї танкової історії.
Читайте також: Туреччина поновила пошуки двигуна для танку Altay. Україна буде у грі?
