Все вказує не те, що майбутнє спільного проєкту FCAS зі створення винищувача шостого покоління у рівноцінному партнерстві Франції, Німеччини та Іспанії повторює історію попереднього спільного винищувального проєкту за участю французів.
На це вказує виступ міністра оборони Франції Себастьяна Лекорню у парламенті, під час якого він заявив, що у розробці FCAS є ряд делікатних питань і попереду необхідність провести "серйозні обговорення", щодо ряду особливих вимог Франції.
Читайте також: Вперше за роки Британія готова знову виробляти артилерійські стволи і це не лише про допомогу Україні
Як його цитує Opex360, мова йде про те, що FCAS має бути носієм французького ядерного озброєння. А також те, що цей літак має бути ще й палубним. Останнє означає доволі суттєві обмеження його ваги, габаритів та додаткових вимог до конструкції. Більше того, у Парижі хочуть "відвертого обговорення порядку управління програмою", бо очевидно, що "дуже важко створити винищувач для трьох країн".
І з боку Defense Express зазначимо, що все це схоже на три цвяхи у спільний проєктом FCAS, які тримає у руках Франція. При цьому це вже далеко не перше бідкання французів на цей проєкт. Два місяця тому генеральний директор Dassault Aviation Ерік Трапп'є, також у парламенті, прямо натякнув на доцільність виходу з програми винищувача FCAS. Додавши, що це Франція сама може зробити винищувач, а от Німеччина та Іспанія - не факт.
Перший цвях у проєкт FCAS - його ядерна роль. Інтеграція під нього французького ядерного озброєння вимагатиме участі німецької та іспанської сторони, бо це спільний проєкт. А це вже не відповідає суверенності французького ядерного арсеналу. Більше того, якщо Німеччина захоче встановити у FCAS американські ядерні бомби - ситуація стає ще гіршою. Бо тоді до систем літака отримають доступ США.
Другий цвях - у Франції хочуть, що б FCAS був і у палубній версії. А це взагалі непотрібно Німеччині й навряд цікавить Іспанію, особливо враховуючи стан їх ВМС, яким достатньо мати у строю легкий авіаносець під літаки вертикального чи короткого злету типу Harrier або F-35B.
І ця вимога якраз і призвела до виходу французів з попереднього спільного європейського авіаційного проєкту - Eurofighter. Після двох років з моменту створення консорціуму з ФРН, Великої Британії, Італії та Іспанії його у 1985 році покинула Франція, бо хотіла легший літак, який міг бути й палубним. В результаті - Dassault Aviation самостійно розробила Rafale.
Третій цвях - керівництву Dassault та, вочевидь й очільнику міноборони Франції, не подобається, як керується проєкт. Бо він рівно розподілений між Dassault, який є генеральним підрядником, Airbus Defence and Space з боку Німеччини та Indra Sistemas з боку Іспанії у ролі "координаторів". Але попри ключову роль саме французької сторони вона не має ключового права голосу.
А на останок є ще один дуже важливий для Франції момент - можливість експорту FCAS. Це дуже важливо для Dassault Aviation, яка зараз має величезну чергу на свій Rafale та розраховує на аналогічний успіх й нового винищувача.
За поточною домовленістю, що була укладена у 2019 році, так званим Аахенським договором, Німеччина не може блокувати експорт Францією спільно розробленого озброєння, якщо німецької компоненти у ньому менше 20%. А у FCAS її буде 33%. І прикладів того, як Берлін вміє вставляє палки у колеса експорту Eurofighter - більш ніж достатньо.
Читайте також: Головні "плюси" та "мінуси" для України від ударів Ізраїлю по Ірану: і це не лише про "Шахеди" та зенітні ракети
