На фоні успішного удару ЦАХАЛу по об’єктам ядерної програми та елементам протиповітряної оборони Ірану напрошується висновок, що РФ в даному випадку просто "кинула" Тегеран. Бо взагалі не спостерігається бодай якоїсь відчутної допомоги від Кремля для іранських "партнерів" у відбитті ударів Ізраїлю.
Тут для ілюстрації можна навести історію про те, як Іран придбав МиГ-29 та Су-24, як виникали чутки про можливу купівлю МиГ-31 в РФ, та чому тут обидві сторони не отримали очікуваного результату. Бо це покаже зокрема наскільки реально "тісною" виявилась співпраця Москви й Тегерану в історичній ретроспективі.
Читайте також: Як Іран "прикручував" на F-14 Tomcat ракети Р-27 та Р-73, чому на це пішов і чим закінчилось
Якщо опиратись прямо на російські джерела, то тут картина виглядатиме наступним чином. Начебто ще на початку ірано-іракської війни 1980-1988 років Радянський Союз пропонував уже ісламському Ірану поставки техніки та озброєння, зокрема літаків, але тоді Тегеран начебто сам відмовився.
Реальна співпраця між Москвою і Тегераном почала відбуватись уже в 1990 році. СРСР наприкінці свого існування гарячково шукав бодай якісь джерела експортних доходів, а Ірану було потрібне підсилення збройних сил після 8-річної затяжної війни проти Іраку.
Стверджується, що лише у 1990 році Москва поставила Тегерану озброєння на суму до 890 мільйонів доларів (за тодішнім курсом), щоправда за що тут іранці заплатили настільки великі гроші – наразі неясно. Бо є дані, що у тому ж 1990 році Іран отримав лише 14 винищувачів МиГ-29, а от уже в 1991 році - 20 літаків МиГ-29/УБ та 12 бомбардувальників. Протягом цих двох років до МиГ-29 також було поставлено 350 ракет Р-27Р та 576 ракет Р-60.
В 1993-1994 роках Іран отримав ще шість МиГ-29/УБ та 94 ракети Р-27Р до них. Однак тут до балансу треба додати кілька МиГ-29 та 23 бомбардувальники Су-24, які перелетіли до Ірану з Іраку під час операції "Буря в пустелі" у 1991 році.
Нюанс ситуації полягає в тому, що Москва в той період мала значно ширші амбіції по продажу авіатехніки для Тегерану. В публічному доступі можна знайти цифри про те, що росіяни сподівались продати іранцям 68 МиГ-29, навіть 24 винищувачі МиГ-31 та 12 бомбардувальників Ту-22М, та кілька літаків А-50 "бонусом". Хоча заявка на можливу поставку в Іран МиГ-31 і Ту-22М разом з А-50 не підтвердилась, звідти й береться "відправна точка" для чуток про можливий продаж Тегерану перехоплювачів МиГ-31, які час від часу циркулювали.
Після 1993 року з Росією часів Єльцина відбувається цікава метаморфоза – під тиском США росіяни перестали постачати комплектуючі та помагати іранцям в обслуговуванні літаків радянського зразка. Москва продовжила постачати в Іран зенітно-ракетні комплекси, наприклад С-200ВЭ і "Тор", та продала навіть три дизель-електричні підводні човни проекту 877.
В 2005 році в російські пресі пішли чутки, що РФ начебто збирається продати мінімум п'ять МиГ-31 в Сирію, звідки ці літаки потім мають "перекочувати" до Ірану. Однак ці плани не були реалізовані.
Наведена вище ретроспектива просто наочно показує, що у співпраці із своїми сателітами РФ регулярно йде за принципом "дуля в кишені", на що зокремавпливають зовнішні фактори. Тому насправді й не доводиться дивуватись, що Кремль "кинув" Тегеран і під час ударів ЦАХАЛу 13 червня 2025 року.
Читайте також: Іран на авіашоу планував показати свої старі МиГ-29 та нові Як-130 від РФ, але в підсумку був один із останніх F-14 Tomcat
