Російські пропагандистські "ЗМІ" пишуть, що рашистська корпорація "Ростех" заявила про намір відновити виробництво літаків радіолокаційного дозору А-50. Мовляв, ці літаки "затребувані ЗС РФ" та "дуже гарно йдуть на експорт".
Ми не будемо оцінювати правдивість мотиву цієї заяви рашистів, але натомість піднімемо інше питання – протягом якого періоду і якими темпами відбувалось виробництво літаків типу А-50, як при цьому виглядав виробничий ланцюжок та скільки часу зазвичай було необхідно російському ВПК для виготовлення одного модернізованого А-50У.
Читайте також: Путін не зміг вигадати назви нових "вундерваффе", але підтвердив використання "Циркону"
Виробництво складніше за Ту-160
Якщо узагальнити усі наявні у відкритому доступі дані, то отримаємо наступні дані. Російські джерела заявляють про те, що загалом було виготовлено "близько 30" або 31 літак типу А-50, але судячи з усього, у цей підрахунок було включено не тільки літаки радіолокаційного дозору, але й також спеціалізовані Ил-976 СКИП.
Бо самі російські дослідники змогли зафіксувати, що з 1981 року (час фактичного старту серійного виробництва) до 1990 року було випущено загалом 27 А-50, а виготовлення саме нових літаків цього типу для ЗС РФ після 1990 року не фіксувалось. Так виходить, що темпи виробництва А-50 в радянські часи складали в середньому три машини на рік.
При цьому в ланцюжку виробництва було задіяно одразу два "базові" підприємства – авіазавод в Ташкенті, де виготовлялись Ил-76, та АНТК ім. Берієва в Таганрозі, де ці самі Ил-76 потім оснащувались відповідною радіотехнічною апаратурою, після чого це вже був літак радіолокаційного дозору А-50.
Можна зустріти також твердження, що на початку 1990-х років один А-50 для "внутрішнього" замовника коштував до 250 мільйонів доларів (за тодішнім курсом), а виробництво одного "борту" було в 5-6 раз трудоємнішим за виробництво одного стратегічного бомбардувальника Ту-160 чи транспортного літака Ан-124.
В рази повільніше за радянські темпи
Що стосується виготовлення модернізованих А-50У для збройних сил РФ, то тут картина виглядає так. Для виготовлення таких літаків використовувались лише стройові А-50, перший А-50У був зданий замовнику в 2011 році. А сам факт наявності лише семи А-50У в розпорядженні рашистів у 2022 році вказує, що для виготовлення одного літака такого російському ВПК в 2010-х роках було необхідно 1-2 роки.
Хоча при цьому не варто випускати з уваги, що мінімум понад десяток А-50 в росіян може бути на зберіганні, і ці машини можуть використовуватись як "донори запчастин" для обслуговування стройових літаків. Або ж навіть і для виготовлення формально нових.
Ще один момент, на який треба зробити поправку – якщо росіяни справді візьмуться за відновлення А-50, то базовим питанням стане, де взяти Ил-76 для переобладнання в літаки радіолокаційного дозору. Бо наразі темпи виробництва нових Ил-76 для самих росіян лишають бажати кращого, темп випуску нових таких машин в 2023 році був рекордним, але складав усього 5-6 машин (оціночно).
Водночас не варто виключати варіант, що необхідну електроніку та радіотехнічну апаратуру для проекту по відновленню виробництва А-50 Росія може взяти і з зовнішніх джерел. І тут варто звернути увагу на те, що наприклад Китай має в своєму розпорядженні 28 літаків радіолокаційного дозору різних типів, зокрема чотири KJ-2000, котрі виглядають як клон російського А-50.
Читайте також: Як виглядав попередник А-50 під назвою Ту-126, і чому він не зберігся
