xcounter
#

Яких та скільки РЛС Україна поставила на експорт з 1992 по 2020 роки

Радари на експорт
2163
Наземна рухома радіолокаційна станція П-18МА
Наземна рухома радіолокаційна станція П-18МА

Аналіз експорту Україною радіотехнічних систем з 1992 по 2020 роки

Україна входить до десятки країн світу, що займаються розробками й виробництвом радіолокаційних систем. Збереглися необхідні для такої діяльності наукові школи, є національні виробники відповідної елементної бази й комплектуючих. Виробництво радіолокаційної техніки налагоджене в більш-менш замкнутому циклі. Однак вітчизняні споживачі до початку російської агресії не радували своїх виробників високим попитом на українську продукцію. Значною мірою, починаючи з 1992 року і до моменту початку російської агресії, українська продукція стала більш популярною за кордоном, ніж у себе вдома.

Потенціал

Наразі в Україні діє низка провідних підприємств з розробки та виробництва засобів радіолокації. Частина з них є спадком радянського союзу, а частина з’явилася за часів незалежності. Всі вони формують вітчизняний конструкторський, дослідницький та виробничий потенціал. За формою власності ці підприємства поділені на державні та приватні. Державний сегмент компаній формує відповідний кластер у ДК "Укроборонпром".

Читайте також: Що вміють мобільні радіолокаційні комплекси розвідки, спостереження та збору інформації "Тайра" та "Харза"

До нього, зокрема, входять КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра", ДП "Науково-дослідний інститут "Квант", ВАТ "Завод "Квант", ДП "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут", ДП "Науково-дослідний інститут радіоелектронної техніки", ДП "Завод "Генератор", ДП "Балаклійський ремонтний завод" та інші. До приватних підприємств, які провадять самостійну науково-виробничу та підприємницьку діяльність, відносяться ХК "Укрспецтехніка", ТОВ "НВП "Аеротехніка МЛТ", ТОВ "Радіонікс".

Всі ці підприємства за часів незалежності України забезпечували як відновлення наявного парку радіолокаційної техніки, так і створення нових радіотехнічних систем, проведення їх модернізації та технічне супроводження як в Україні, так і закордоном.

Якщо говорити про експортну складову їх діяльності, то у зв’язку з тим, що інформація про обсяги міжнародних передач озброєнь радіотехнічних військ, здійснених Україною, в офіційних звітах Державної служби експортного контролю та Реєстру звичайних озброєнь ООН відсутня, доводиться в переважній більшості користуватися лише деякими даними, оприлюдненими в ЗМІ. Вони, напевно, є неповними, але все ж таки дають загальну уяву про те, які радіотехнічні системи та відповідні послуги в цій галузі від українських виробників мали найбільший попит на міжнародному ринку за звітний період.

Повна версія статті
доступна передплатникам

Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.

РЕЄСТРАЦІЯ
Я вже зареєстрований передплатник. Увійти