xcounter
#

Як СРСР перейшов на масове виробництво зброї під час Другої світової, і чи можливо це повторити зараз

32289
Цех по виробництву танків на "Уралвагонзаводі", ілюстративне фото з відкритих джерел
Цех по виробництву танків на "Уралвагонзаводі", ілюстративне фото з відкритих джерел

І чи зможуть рашисти у відносно короткий строк виготовити достатньо зброї на 200 тисяч "чмобіків"

Відповідь на ці питання зможемо знайти зокрема, якщо відкриємо працю "Военно-промышленный комплекс СССР в 1920-1950-е годы: темпы экономического роста, структура, организация производства и управление", видану в 1996 році "за сприяння" російської держкорпорації "Рособоронэкспорт".

Її текст можна знайти у відкритому доступі. Вказати посилання тут важливо, що уникнути спекуляцій в стилі "а от не треба підказувати росіянам". Рашисти насправді й так в курсі своїх проблем, і самі розуміють, на що здатні в плані виробництва. Інакше б, наприклад, не випрошували в своїх сателітів реактивні снаряди до "Ураганів" та 203-мм снаряди до "Піонів".

Читайте також: Скільки техніки та зброї необхідно на 200 тисяч "чмобіків" та чи не лусне російська військова промисловість
Виробництво бойових частин до керованих рашистських снарядів 9М544 системи "Торнадо-С", ілюстративне зображення з відкритих джерел

Виклад почнемо з такого цікавого факту. Для повного розгортання своїх потужностей військовій промисловості Радянського Союзу знадобилось майже два роки – з червня 1941-го року по березень 1943-го року. І це при тому, що усі пов'язані з евакуацією підприємств проблеми вдалось вирішити до березня 1942 року, коли радянський ВПК повернувся на "довоєнні" показники роботи.

З усією любов'ю до "ручного управління" та мікроменеджменту Кремль так і не зміг добитись ритмічної роботи військової промисловості рівномірно по всім секторам. Тому, наприклад, так і вийшло, що найбільше артсистем було виготовлено в 3 кварталі 1942 року (38,34 тисяч одиниць), найбільше танків та САУ – в 3 кварталі 1943 року (38,3 тисячі одиниць), найбільше снарядів – у 4 кварталі 1943 року (47,4 млн пострілів усіх типів та калібрів), найбільше патронів – в 4 кварталі 1944 року (1946 млн одиниць), найбільше літаків – у тому ж 4 кварталі 1944 року (8,4 тисяч одиниць).

Корпуси рашистських Ми-28 та Ми-35 в цеху заводу, ілюстративне фото з відкритих джерел

Згладжувати такі "спади" в поставці озброєнь для Радянської Армії допомагали регулярні поставки озброєнь за "ленд-лізом" від США та інших союзників.

Але що цікаво, у тексті цієї праці росіяни визнають, що без "ленд-лізу" СРСР взагалі б не зміг перевести свою промисловість на "військові рейки". Бо американці регулярно постачали обладнання, здатне витримувати високий темп роботи (на відміну від тих верстатів, якими були оснащені радянські підприємства до війни). У деякому сенсі "ленд-ліз" замінював собою цілі сектори промисловості СРСР, наприклад – поставками високотехнологічних компонентів, необхідних для виробництва боєприпасів.

Процес виробництва ракет до рашистських ЗРК С-400, ілюстративне фото з відкритих джерел

Радянські управлінці при цьому розуміли деякі недоліки своєї роботи. Тому наприклад, їм вистачало розуміння, на яких підприємствах потрібно "уніфікувати"виробництво, відмовившись від "зайвої" продукції; у деяких випадках – що персонал працюватиме ефективніше, якщо режим роботи буде 3 зміни по 8 годин замість 2 змін по 11 годин. Ну і врешті – більш-менш адекватно перерозподіляти ресурси, наприклад – удвічі скоротити кораблебудівні програми, неактуальні за переважно "сухопутного" характеру бойових дій (на відміну від, скажімо, рашистської епопеї із безкінечними ремонтом та пожежами на авіаносці "Кузнецов").

Рашистський авіаносець "Адмирал Кузнецов" на перманентному ремонті, ілюстративне фото з відкритих джерел

"Ручний режим" управління військовою промисловістю за часів Другої світової аж ніяк не означав, що в Кремлі не рахували рівень затрат на війну та військову промисловість. Навіть в 1945 році рівень військових затрат лишався стабільно вищим за "стелю" в 50% від усіх затрат держбюджету СРСР.

Бо, наприклад, рівень витрат на виробництво зброї був стабільно вищим мінімум на 30% від планового показника, як у Кремлі не намагались "вручну" утримати показник собівартості виробництва ОБТ. І це при тому, що значну частину матералів, необхідних для виготовлення озброєнь, Радянський Союз отримував за "ленд-лізом" фактично з післяоплатою.

Процес відновлення російських Т-62М, жовтень 2022 року, зображення з відкритих джерел

Очевидно, всі описані вище речі в Кремлі враховувати не стали, коли вирішили, що "можуть повторити" та починати повномасштабну війну проти України. Тому вимушені свої помилки виправляти на ходу, наприклад, переводячи "Уралвагонзавод" на 12-годинний робочий день.

Чого однак все рівно не достатньо для покриття поточних втрат армії РФ, не кажучи вже про плани сформувати нові мотострілецькі, десантні та артилерійські дивізії для нового витка бойових дій проти нашої країни.

Цех по виробництву танків на "Уралвагонзаводі", ілюстративне фото з відкритих джерел
Читайте також: Артилерійські дивізії: радянські монстри які повертає РФ - скільки в них артилерії та яка потужність