У відкритому доступі з’явилась інформація про те, що Міноборони Румунії на 2023 рік запланувало купити техніки та озброєння майже на 10 мільярдів євро, із яких левова частка в 4,2 мільярди євро має припадати на ЗРК малої та середньої дальності. В цьому кошторисі передбачена також купівля ракет "повітря-повітря" до F-16 румунських ВПС – 186 одиниць AIM-120 за 340 мільйонів доларів та 299 одиниць AIM-9X за 220 мільйонів доларів.
Цей приклад для нас цікавий не тільки тим, що дозволяє побачити, на який порядок цін на американські ракети класу "повітря-повітря" розраховує Румунія як союзник США по НАТО – 1,8 мільйона доларів за одну AIM-120 та 0,73 мільйона доларів за одну AIM-9X.
Читайте також: Чому у США говорять про 18 місяців підготовки пілотів й що F-16 не для цього етапу війни - про реальний розклад сил у небі України
Але взагалі-то тим, що дозволяє провести таку редукцію – на купівлю ракет лише класу "повітря-повітря" в 2023 році румунське Міноборони планує витратити загалом 560 мільйонів доларів, і це значно більше, аніж вартість купівлі 32 вживаних F-16 для ВПС Румунії в Норвегії – загалом 388 мільйонів євро, станом на листопад 2022 року після майже року "торгів" між військовими обома країн.
Особливо в історії з купівлею вживаних F-16 для румунських ВПС показово, що спочатку вартість контракту з Норвегією мала складати 354 мільйони євро на самі літаки та + 100 мільйонів євро додаткових затрат на технічне обслуговування та закупівлю комплектуючих в США.
При цьому, за умовами угоди, колишні "норвезькі" F-16 перед відправкою в Румунію мають пройти модернізацію в США, а норвезька Kongsberg Aviation Maintenance Services – взяти на себе технічне обслуговування винищувачів та навчання румунського технічного персоналу.
І тут рік "торгів" між румунськими та норвезькими військовими (очевидно, не без посередництва США) пішов саме на те, щоб "збити цінник" на літаки якраз на користь Бухареста.
Описаний вище приклад ілюструє, чому Пентагон постійно апелює до високої вартості передачі винищувачів Україні як аргументу, чому це зараз начебто "не на часі". Але описаний вище приклад аж ніяк не виправдовує, чому політичне рішення по літакам для України Білий Дім та Пентагон досі не ухвалили.
Як наголошують в Повітряних Силах, на західні винищувачі для ЗСУ доводиться чекати, поки найкращі наші пілоти гинуть за "штурвалом" старих радянських МіГ-29 та Су-27. Як підказує формальна логіка, чим далі відкладати давно перезріле рішення, тим більшою по факту стає вартість дефіцитного ресурсу (в даному випадку – новітніх літаків та ракет до них).
Ну і як підказує емпірична практика, коли є наявна політична воля, то "цінник" на передачу хоча б вживаних літаків як платформ для відстрілу ракет можна в принципі "збити", з вигодою для країни-отримувача.
Читайте також: ЗСУ показують, що поки чекаємо на новітні F-16, старі МіГ-29 "вигребли" навіть з консервації (фото)
