В переліку країн-користувачів Т-72 є зокрема Іран (орієнтовно 480 одиниць) та Індія (орієнтовно 2400 одиниць), і така історія співпраці між РФ та цими двома країнами стартувала ще у 1990-хх роках. На перший погляд, тут все виглядає просто логічно, ну бо мовляв з ким би ще ці країни могли працювати по Т-72.
Але в тому й нюанс, що Іран та Індія на початку тих же 1990-хх років розглядали варіант працювати по Т-72 взагалі з Югославією, котра виготовляла ліцензійний варіант цього ОБТ під позначенням M-84, про що в своєму блозі пише дослідник історії бронетанкового озброєння Андрій Тарасенко.
Читайте також: Кому Італія продала 155-мм Palmaria на базі OF-40, та як ці САУ були привабливіше за 2С3 "Акация"
Для початку нагадаємо про те, що в одній з наших публікацій ми уже розповідали про те, яка різниця між Т-72М1 і M-84 та чим саме ОБТ югославського виробництва є кращим за радянський танк на прикладі того, що такі машини для ЗСУ має передати Хорватія. Ну а далі, якщо виходити із наведеного в блозі btvt_2019, то картина виглядає наступним чином.
На початку 1990-хх років Індія хотіла провести модернізацію своїх Т-72, придбаних в СРСР, і тут доволі показово, що у Делі вирішити працювати не з Москвою, а тодішньою Югославією. Формат можливої співпраці передбачав, що "оборонка" тодішньої Югославії поставить прилади та обладнання для модернізації індійських Т-72М1.
Більш того - в рамках контракту тривалістю в 10 років югославська "оборонка" мала провести модернізацію 1000 танків типів Т-55 та Vijayanta (індійський варіант британського ОБТ Vickers ), котрі мали отримати систему управління вогнем, як у М-84.
Індійська сторона навіть встигла перерахувати перший транш в 30 мільйонів доларів (за тодішнім курсом), югославські підрядники встигли виготовити певну кількість апаратури, але далі справа не зрушила з місця через початок війни на теренах колишньої Югославії.
А так як потім спеціалісти із колишньої Югославії потім брали участь у модернізації пакистанських танків Type-59, то очевидно, що Індія не мала інтересу повертатись до цієї історії, і натомість пішла на закупівлю Т-90С у Росії.
По Ірану картина була така – ця країна взагалі хотіла купити ліцензію на виробництво саме югославських M-84, але ця ідея так і залишилась на концептуальному рівні, тому Тегеран був вимушенийкупувати ліцензію в РФ на виробництво Т-72S. Однак потім спеціалісти з колишньої Югославії допомогли іранцям в модернізації танків Т-54 і Type-59, яка передбачала вдосконалення моторно-трансмісійної установки та інтеграцію системи управління вогнем аналогічній, як на M-84.
Читайте також: Поставити гармату від Leclerc на Т-72 та проект T59 по Т-55 виглядало цікаво, але ніхто не купив
