"Я глибоко переконаний, що Україна повинна мати власну боєприпасну галузь, починаючи від патронів і закінчуючи великокаліберними боєприпасами. Тому що практика свідчить, що коли ти знаходишся у стані бойових дій, то є мало охочих продавати тобі озброєння.
Сподіватися навіть на близьких партнерів не доводиться. Ми повинні себе забезпечувати цим самі.
Читайте також: Боєприпасне прокляття України
Після того, як ми тимчасово втратили Луганський патронний завод, а виробництва боєприпасів так і не запустили, то багато точилося розмов, що треба будувати завод. Розглядалися різні цінові пропозиції, різні майданчики, різні компанії. А по факту "віз і нині там".
Зараз йдуть перемовини з різними інвесторами. Ми плануємо, що буде створена холдингова компанія по спецхімії та боєприпасам, яка саме і буде опікуватися питанням створення цієї галузі".
Так Віце-прем’єр-міністр – міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський заявив у інтерв'ю агенції РБК-Україна описав ситуацію з національними боєприпасними проєктами.
![](/media/contentimages/5015f9b3d1256ac1.jpg)
Втім, до створення холдингової компанії по боєприпасах ще треба дожити. А дії щодо реалізації зрозумілих виробничих проєктів потребують рішучості і оперативності вже сьогодні. Особливо якщо під терміном "виробництво" мається на увазі повноцінний випуск боєприпасів та їх основних елементів на наших підприємствах чи підриємстві, а не "складальне виробництво" з вже готових компонентів, вироблених іншими фірмами з інших країн.
Ми, на привеликий жаль, ці шість років займалися тільки розмовами...
В цілому дійсно можна констатувати, що ситуація і з виготовленням патронів до стрілецької зброї, і зі снарядами у нас в країні схожа переважанням заяв над конкретними результатами.
Вперше плани щодо створення в Україні нового боєприпасного виробництва на заміну втраченим потужностям Луганського патронного заводу та Донецького казенного заводу хімвиробів були озвучені за підсумками саміту Україна-НАТО в червні 2014 року в Брюсселі.
За результатами проведених концерном "Укроборонпром" у 2014-2015 роках переговорів про співпрацю з відомими західними компаніями-виробниками боєприпасів було підготовлено та передано на розгляд Кабінету Міністрів понад десять варіантів організації нового виробництва. Проте жодного продовження у цих пропозицій не було.
Потім у квітні 2017 р. була заява, що Канада може і готова допомогти українській оборонній галузі зі спорудженням нового заводу з виробництва боєприпасів. Ця історія теж залишилась без позитивих наслідків.
У липні 2017 року тодішній Президент Петро Порошенко озвучив плани щодо будівництва в Україні нового боєприпасного заводу за стандартами НАТО. Закріплене указом президента №183/2017 від 11 липня рішення РНБО про дофінансування сектора безпеки та оборони в 2017 році передбачало спрямування 1,4 млрд грн на закупівлю та виробництво боєприпасів за рахунок коштів спецконфіскації. Виробництво, втім, не почалося.
Коли ти знаходишся у стані бойових дій, то є мало бажаючих продавати тобі озброєння...
З 2018 р. в Україні діє Державна цільова програма створення та освоєння виробництва боєприпасів і продуктів спеціальної хімії. Вона фінансується в рамках Держбюджету України. Завдання – створити в країні потужності, які мають задовольнити потреби насамперед Збройних сил у боєприпасах різних типів.
З приводу заводу з виробництва боєприпасів до стрілецької зброї на нашому сайті є достатньо детальний матеріал Боєприпасне прокляття України. У ньому описані і загальні вимоги до такого заводу, і до продукції, яку він має виготовляти.
Такий вітчизняний патронний завод передусім має ліквідувати залежність України від зовнішніх джерел постачання стрілецьких боєприпасів, бути спроможним задовольнити існуючі потреби армії та у перспективі забезпечити переоснащення війська боєприпасами під стрілецьку зброю калібрів стандарту НАТО.
![](/media/contentimages/30b5f9b37617fadb.jpg)
Починаючи патронне виробництво фактично з нуля, маємо унікальну можливість від самого початку зробити все правильно.
Зокрема, обрати оптимальний напрямок розвитку своїх систем стрілецької зброї, зважаючи на передовий досвід і кращі напрацювання, накопичені роками конкуренції між системами озброєння колишнього Радянського Союзу та НАТО.
Організувати розробку та виготовлення сучасних боєприпасів з підвищеною бронепробивною здатністю, з огляду на постійне вдосконалення засобів індивідуального захисту вояків та схем бронювання техніки ворога.
Для цього у головній науковій установі оборонного відомства – Центральному науково-дослідному інституті озброєнь та військової техніки - вже розроблено технічні вимоги (технічні завдання) до боєприпасів, які потрібні нашим Збройним Силам. Ну, щонайменше, мене в цьому запевняли...
![](/media/contentimages/2d15f9b37994776f.jpg)
Що ж до виробництва артбоєприпасів калібром від 100 до 155 мм, то виготовлення усіх необхідних для них компонентів - снаряда, гільзи, підривача, вибухової речовини, пороху тощо - у форматі підпрограм та окремих проєктів якраз і було включено до Державної цільової програми створення та освоєння виробництва боєприпасів і продуктів спеціальної хімії.
Насьогодні за кожним з цих підпроєктів (окрім хіба що виготовлення підривачів, яке розгорнуто на новій виробничій базі на підприємстві "Імпульс") - або суттєві проблеми, або конкретні зриви.
Державна програма створення та освоєння виробництва боєприпасів і продуктів спеціальної хімії потребує змін та доопрацювання
Тож є вагомі підстави стверджувати, що нині ця Державна програма потребує змін та суттєвого доопрацювання. З огляду як на фактичний зрив її виконання, так і на нагальну необхідність перегляду її базових параметрів - від термінів виконання (її дія завершується вже наступного року), до обягів фінансування, кількості та номенклатури потрібної для Збойних сил продукції.
При цьому є нагальна необхідість оперативного втручання з боку чиновників найвищого рівня у порятунок окремих підприємств, від яких залежить майбутнє виконання завдань в рамках цієї Держпрограми. Насамперед йдеться про ДАХК "Артем".
Через невиконання зобов'язань з боку американської компанії Grey Fox Logistic щодо постачання необхідного устаткування для виробництва боєприпасів великих калібрів ДАХК "Артем" (ДК "Укроборонпром") нині стала юридичним заручником у іншого державного підриємства - ДП "Безпека", яке підпорядковане Мінекономіки.
Про стартову історію цих стосунків та залежності між цими підприємствами більш детально у нашому матеріалі Стокгольмський синдром "Укроборонпрому": нові деталі розкрадання грошей на виробництві боєприпасів
![](/media/contentimages/27a5f9b37f4ac078.jpg)
Зараз "Артем" перебуває під загрозою виплати значних штрафів за позовом від ДП "Безпека" через невиконання державного оборонного замовлення на постачання устаткування для виготовлення боєприпасів в інтересах ЗС України.
При цьому є парадокс. "Якщо судову справу виграє державне підприємство "Безпека", то держава Україна лише програє", стверджують обізнані з подробицями цієї історії люди.
... У мене є сподівання, що ситуація навколо "Артема" у всіх деталях відома і керівництву Міністерства стратегічних галузей промисловості, яке разом з Міністерством економіки таки знайдуть вчасний вихід з цієї кризової ситуації. Інакше усі розмови про необхідність створенння у країні замкнутого циклу виробництва боєприпасів вкотре залищаться лише розмовами.
P.S.
Про подробиці трагічно-парадоксальної ситуації, що склалась навколо ДАХК "Артем", - у наших матеріалах найближчим часом.
Читайте також: Ані кадрів, ані нових снарядів: хтось таки буде крайнім?