xcounter
#

Як Україні не "потонути" в зброї "ленд-лізу" та наскільки реальне втілення "ізраїльського сценарію" в ОПК

61748
Як Україні не "потонути" в зброї "ленд-лізу" та наскільки реальне втілення "ізраїльського сценарію" в ОПК

Заключна частина нашої великої розмови про оборонно-промисловий комплекс України

У попередніх серіях цієї розмови з Віталієм Немілостівим йшлося про те, як вижити нашому ОПК та окремо кожному підприємству в складні воєнні часи – говорили про ДОЗ, гроші та чому в Україні немає "Сапсана" та іншої потужної зброї. Наостанок поговоримо про "ленд-ліз" та те, як Україна може використати його для відновлення своєї оборонної промисловості.

– США вперше з часів Другої світової війни запустило механізм "ленд-лізу" – очікується, що кількість та якість зброї, яка постачається, збільшиться. Чи можемо ми починати думати про те, щоб використати формат "ленд-лізу" і для реанімації нашої оборонної промисловості?

– Ми не тільки можемо, ми повинні й, ба більше, давно про це думаємо. Ще до активної фази ми на рівні "Федерації роботодавців України" розробили документ, в якому чітко показали галузі та проєкти, які дозволять країні якісно змінитися і наздогнати й перегнати східноєвропейських сусідів, а не відставати від них. Ми повинні думати про відновлення економіки України після перемоги над рашистами та використовувати для цього всі можливі способи.

Перший (№007) та другий *№008) Ан-178-100Р для ЗСУ в цеху ДП "Антонов" 28 грудня 2021 року / Фото: Vasiliy Koba
Перший (№007) та другий *№008) Ан-178-100Р для ЗСУ в цеху ДП "Антонов" 28 грудня 2021 року / Фото: Vasiliy Koba

Ці тези стосуються і безпосередньо оборонно-промислового комплексу України. У нас насправді з’явився неймовірний шанс відновити наш ОПК. Так чому б їм не скористатися? Разом з тим, зауважу, що умовний "план Маршалла" для України має бути вигідним для наших партнерів.

Для цього у нас є низка переваг. Передусім – величезні запаси різних ресурсів. Якщо, наприклад, порівнювати Україну з Німеччиною, то в них немає й п’ятидесятої частини тих ресурсів, які є в нас. Це, до речі, й було причиною і Першої, і Другої світових воєн – Німеччина хотіла мати більше ресурсів.

M113 бронетранспортер
Бронетранспортер M113, фото ілюстративне

У нас ці ресурси є, і є ринок, який може зацікавити закордонні корпорації. І якщо ми все зробимо правильно, то вже через років 10-20 будемо жити в зовсім іншій країні. Цим, звичайно, треба займатися, але хто буде це робити? Де ті фахівці в Міністерстві економіки чи в тому ж "Укроборонпромі", які сьогодні відповідають за цей напрямок роботи?

– Отже, якщо говорити саме про оборонну промисловість, то знову повертаємося до того, що нам потрібні люди, які зможуть "повернути" рейки "ленд-лізу" в потрібний для Українського ОПК бік і, фактично, зможуть побудувати оборонну промисловість якісно нового рівня?

– Саме так. Це насправді давно треба було зробити. Ви маєте пам’ятати, що ще у 2008 році була прийнята п’ятирічна програма реформування та розвитку ОПК. Саме тоді ми знайшли відповіді на питання про те, що ж робити з нашими оборонними підприємствами.

У той час ми прийшли до того, що ті підприємства, які можуть виконувати ДОЗ – нехай держава завантажить їх хоча б на 50-60% – їх чіпати не треба. Там, де ДОЗу немає – приватизувати. Той же "Завод ім. В. О. Малишева" треба було ще на початку 2000-х продати, коли Rheinmetall пропонував його купити, а не робити з себе розумників.

Загалом державі треба було залишити заводи спецхімії, вибухових речовин, радіолокації, ракетобудування, боєприпасної галузі й зняття та захисту інформації. Все інше – авіабудування, бронетанкове будування, залишки кораблебудування – корпоратизувати.

Ця наша програма була розроблена ще понад 10 років тому і коли ми на неї вийшли, наше міністерство швидко ліквідували й створили "Укроборонпром", в який скинули всі підприємства і поховали всі наші спроби "оживити" ОПК. Негайно треба скасовувати всі ті безглузді закони, ліквідовувати "Укроборонпром" та провести те, що було заплановано ще у 2008 році.

– Зрозуміло. Одразу хочу запитати – чи знайдемо ми реальних повноцінних партнерів в "оборонці" у рамках програми "ленд-лізу"?

– Все залежить від галузі. Там, де ми сильні, партнери самі до нас прийдуть. Там, де маємо слабкість – треба приваблювати досить простою умовою: "Приходьте до нас, ми робимо держзамовлення. Гарантуємо, що за десять років придбаємо ось таку кількість техніки, а далі виходьте на світовий ринок". Насправді для кожної галузі є свої інструменти на державному рівні. Весь світ через це пройшов, нічого нового вигадувати не потрібно.

– Чи є в нас запас психологічної міцності, щоб нав’язування зарубіжних зразків ОВТ, які зараз йдуть до нас, не перетворилися на вал, під який ми прогнемося? Наша оборонна промисловість буде загнана в кут на фоні чужих пропозицій…

– Цікаве запитання, на яке в мене є одна історія. Коли декілька років тому Сенат США прийняв рішення виділити Ізраїлю близько 20 млрд доларів військової допомоги у вигляді постачання готової продукції, Ізраїль сказав, що все це йому не потрібно.

iron dome залізний купол
Робота ізраїльської системи "Залізний купол"

Здивованим американцям пояснили, що такий обсяг імпорту просто вб’є їхні конкурентоздатні компанії, причому як на світовому ринку, так і всередині країни. Втім, оскільки рішення вже було офіційно прийнято, Ізраїль запропонував такий вихід із ситуації: подарувати йому техніки на 20 млрд, однак взяти на себе зобов’язання купити на ту ж суму ОВТ в ізраїльських компаній. І американці погодилися на такі умови.

– Хто в нас сьогодні може бути такою силою?

– Наразі це Збройні Сили України та безпосередньо Верховний Головнокомандувач – Президент України Володимир Зеленський, який на рівних почав розмовляти з лідерами світу. Він наразі відстоює правильну позицію: сьогодні Україна захищає всю Європу та ідеали цивілізованого світу, тому перестаньте ставитися до нас, як до слабкої країни.

Зеленський
Президент України Володимир Зеленський

Сьогодні Президент України – це людина, яка має право говорити відкрито, критикувати та пропонувати рішення – так, як це роблять лідери серйозних країн. Збройні Сили та народ України повернули нам суб’єктивність, тому маємо право говорити з позиції сили.