Узбекистан й так являв собою цікавий приклад, коли пострадянська країна опирається на отримані від Китаю засоби протиповітряної оборони. Якщо виходити із даних The Military Balance 2024, то на початок минулого року узбекистанські збройні сили мали одну батарею в чотири пускові установки FD-2000 (або ж HQ-9, китайський клон комплексу С-300), перша стрільба з якої була проведена в 2019 році.
А тепер Узбекистан демонструє, що в його розпорядженні з’явились інші типи засобів ППО китайського виробництва, ймовірно на заміну наявним С-125. Що окрім всього іншого демонструє возширення впливу Китаю в Центральній Азії та "відповзання" російського ВПК із традиційних ринків збуту.
Читайте також: Що там із ракетою на заміну Stinger і що на цей рік планують у Lockheed Martin та RTX
Портал Army Recognition пише про те, що 21 лютого 2025 року президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв відвідав "Центр інноваційних технологій" Агентства оборонної промисловості, і рамках цього візиту було показано зокрема два зенітно-ракетні комплекси китайського виробництва, про передачу яких узбекистанській стороні раніше не оголошувалось.
Тут мова про системи ППО під позначенням KS-1C та FM-90, і сам факт їх демонстрації може вказувати на те, що Узбекистан "поступово інтегрує ці системи в свій інвентар озброєння". Хоча при цьому лишаються невідомими кількість та час поставок цих комплексів протиповітряної оборони.
Якщо деталізувати за характеристиками, то китайський ЗРК KS-1C (експортне позначення HQ-12) може вражати повітряні цілі на дистанції до 50 кілометрів та на висоті до 25 кілометрів, дальність виявлення цілей – до 70 кілометрів. Такий комплекс може збивати літаки, вертольоти та дозвукові крилаті ракети.
Наведення зенітної ракети на ціль відбувається або за радіокомандним управлінням, або ж по напівактивній радіолокаційній ГСН; на одній пусковій може розміщуватись по дві зенітні ракети стартовою масою в 900 кілограмів, зокрема бойова частина – 100 кілограмів.
В свою чергу, ЗРК FM-90 можна назвати китайським клоном французького ЗРК Crotale. Цей китайський комплекс також має експортне позначення HQ-7B, дальність ураження цілей складає від 8 до 15 кілометрів, на одній пусковій можуть розміщуватись по вісім зенітних ракет.
Якщо повертатись до того, що згадані вище китайські ЗРК можуть стати заміною для С-125, то тут варто деталізувати, що на початок минулого року збройні сили Узбекистану мали в своєму розпорядженні одну батарею в чотири пускові ЗРК С-125-2М "Печора-2М" (дальність ураження повітряних цілей – до 32 кілометрів) та дві батареї на 10 пускових С-125М1 "Нева-М1" (дальність стрільби – до 22 кілометрів).
Раніше Defense Express також писало про те, що Узбекистан має аж 48 САУ 2С7 "Пион", так ще й зробив свою 155-мм колісну САУ.
Читайте також: Як навіть некомплектний С-300 забезпечив ППО Хорватії у 1990-х роках, і чим все завершилось
