Командир зенітної ракетної батареї ЗРК "Бук-М1" Сергій Щербак в розмові з виданням АрміяInform розповів, як ці зенітні ракетні комплекси стали справжнім "кошмаром" для російських льотчиків на Харківщині.
Так, у перший місяць повномасштабного вторгнення російські льотчики досить нахабно поводили себе у небі над Харківською областю – активно бомбардували не тільки військові, але й цивільні цілі, тому для "захисту неба" на цей напрямок було спрямовано зведений зенітний ракетний підрозділ ЗРК "Бук-М1" – Сергій тоді був ще заступником командира батареї.
Читайте також: Повітряні сили ЗСУ разом із ЗРК "Бук-М1" продовжують "рахувати" збиті ворожі цілі (відео)
Як стверджує військовий, саме тоді він вперше побачив "рої" російських літаків – іноді навіть більш як десять літаків одночасно. Російські літаки літали досить високо, на висоті 5 км, бо боялися ПЗРК, але водночас стали гарними цілями для ЗРК "Бук-М1".
Перший літак ЗРК "Бук" Сергія збив 21 березня, наступного дня – ще два літаки, а також безпілотник. Всього за березень було "демілітаризовано" сім повітряних цілей, а за вісім місяців роботи у Харківській області загалом 32 цілі, з них 15 літаків та 17 безпілотних літальних апаратів.
Відео ілюстративне
Попри те, що російські льотчики знають про атаку в момент захоплення цілі ЗРК, спочатку вони "вірили у свою міфічну силу й нашу слабкість" і летіли напролом. "Цікаво було слухати перехоплення їхніх радіообмінів, коли вони шукали своїх збитих поплічників: "Сьомий, сьомий, ти де"? А "сьомий" і "п’ятий" вже не відповідатимуть, бо ще декілька хвилин тому ми їхній політ припинили. А вся група цього й не помітила", розповідає Сергій.
Згодом росіяни все ж таки почали реагувати на присутність зенітних ракетних комплексів – дехто виконував протиракетні маневри, а дехто приймав простіше рішення й катапультувався, іноді навіть до пуску ракети: "Найбільш слабкодухі катапультувалися дуже швидко, аби не потрапити на землі в руки наших піхотинців".
Але небезпечні для російських літаків ЗРК стають пріоритетною ціллю як для ворожої артилерії, так і для тієї ж авіації, яка оснащується протирадіолокаційними ракетами і можуть навіть відкласти основне бойове завдання, щоб поцілити у ЗРК, тому кожна секунда у розрахунку – "на вагу золота", треба дійти швидко та професійно – загалом на виконання завдання є не більше двох хвилин. "Одного разу ми збили протирадіолокаційну ракету, яка вже йшла на нас. Це була єдина можливість уникнути ураження, бо часу змінити позицію вже не залишалося", – розповідає Сергій.
Читайте також: У ПС ЗСУ розповіли, як ЗРК "Бук-М1" справляється з ворогом та яка система якнайкраще зможе його замінити
