В Україні планується продати близько 400 гелікоптерів SW (ліцензійна модифікація цивільного варіанта гелікоптера UH-1 від компанії Southwest Florida Aviation) – по 50 машин на рік.
З невідомих причин партнери американців в особі Aviastar Invest Corporation (хоч ця компанія начебто зареєстрована в США, всі перемовини веде її віцепрезидент – громадянин України Григорій Шимшир’ян) впевнені, що українська держава після початку великовузлового збирання гелікоптерів під маркою SW (SW204, SW204HP, SW205 тощо) одразу почне десятками їх замовляти. Ба більше, навіть готові їх продавати під державні гарантії.
Читайте також: "Скринька Пандори" відкрилась: чому "Укроборонпром" таємничив UH-1 Iroquois на "Одеському авіаційному заводі"
"Наші проекти повністю інвестиційні. Ми нічого не просимо у держави. Більш того, якщо держава нам дасть зрозумілі гарантійні механізми (суверенна гарантія, облігації зовнішньої позики, лізинг, концесія та ін.), ми готові фінансувати країну. Наприклад, ми випустимо 50 гелікоптерів, а влада України купить у нас 10, але скаже, що їй потрібно 50. Не питання! Ми віддамо 50 під держгарантії", - розповів про амбітні плани американських виробників Григорій Шимшир’ян в інтерв’ю виданню "Українська служба новин".
На початок виробництва на території ДП "Одеський авіаційний завод", за словами віцепрезидента Aviastar Invest Corporation, переїзд виробництва гелікоптерів в Одесу обійдеться компанії у 200 млн доларів.
Згідно з протоколом потреб (хто саме вів ці підрахунки наразі невідомо), Україні необхідно 400 машин. А інвестору потрібні гарантії, що країна зможе за них розрахуватися. Однак незрозуміло, чому інвестор вирішив, що Держава взагалі буде щось купувати, тим більше в таких кількостях?! Чи ця "інвестиція" передбачає обов’язкову закупівлю гелікоптерів, навіть якщо вони непотрібні?
Власне кажучи, "середні" гелікоптери типу UH-1 (та відповідно їх версії SW) в Україні не сертифіковані і їх тут наразі взагалі не експлуатують. При цьому претендентів на ринок в цьому сегменті та відповідні державні гроші вистачає і без Southwest Florida Aviation та компанії Григорія Шимшир’яна.
Наприклад, "Мотор Січ" роками намагається реалізувати в багатьох деталях схожий проект у вигляді гелікоптера МСБ-2 "Надія" (а також Мі-2МСБ), а відносно нещодавно на український ринок зайшла компанія Airbus з новенькими Н145, кілька яких власне вже закупили для ДСНС (на цю нішу претендують і SW).
З огляду на це, неймовірний оптимізм Григорія Шимшир’яна ставить у глухий кут.
"Співпраця з американськими партнерами створить на заводі (ДП "Одеський авіаційний завод") 400 робочих місць. З огляду на плани Southwest Florida Aviation випустити в Одесі мінімум 400 машин (по 50 гелікоптерів на рік), вони забезпечать завод безперебійною роботою на 8 років вперед", - наголошують журналісти видання "Українська служба новин" після спілкування з колишнім помічником-консультантом (Григорієм Шимшир’яном) на громадських засадах народного депутата України Федора Веніславського (партія "Слуга Народу"), який є членом комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки та директором Одеського авіазаводу.
І все, що начебто заважає цьому тріумфальному просуванню американських машин, це "національна бюрократична машина", яка не дає швидко сертифікувати гелікоптери та почати десятками на рік їх продавати Державі, зокрема і ЗСУ (хоч модель гелікоптера цивільна).
"Ми планували збирати їх в Україні й, як правовласники, дати нашому партнеру "Укроборонпрому" можливість модернізувати продукт. Але, на превеликий жаль, виникла проблема. Якщо раніше модернізований гелікоптер міг відразу йти на озброєння, то зараз вийшло нове положення, згідно з яким все, що йде на Міноборони, теж має сертифікуватися. Тобто, як тільки вони поміняють один гвинт, вертоліт доведеться сертифікувати по-новому. А це, як мінімум, 2-3 роки життя і 10 млн доларів, чого немає в України", - пояснив Григорій Шимшир’ян.
Варто нагадати, що вперше про "проривний" інвестпроект повідомили під час візиту гендиректора ДК "Укроборонпром" Юрія Гусєва на Одеський авіаційний завод. Однак через плутанину з назвами під час оприлюднення інформації про майбутнє виробництво та втаємничування компаній-партнерів виникла досить скандальна ситуація.
Згодом окремі подробиці проекту стали відомими, як і виробник та модель (Southwest Florida Aviation з машинами SW). І тут теж необхідно додати декілька деталей, які роблять оптимізм учасників цього проекту ще більш незрозумілим.
Так, компанія-виробник власне не робить свої SW "з нуля", а використовує для основи старі корпуси гелікоптерів UH-1 від Bell Helicopter Textron (іноді це машини, що були випущені ще в 60-х роках минулого сторіччя), відновлює їх та модернізує (що дуже схоже на те, що робить "Мотор Січ" з гелікоптерами Мі-2 та Мі-8, тільки в українців принаймні двигуни власного виробництва).
Звісно, нічого поганого в цьому немає, однак незрозуміло, про яке виробництво в Одесі тоді йде мова? Адже корпуси старі, внутрішні системи від інших західних виробників, як і двигун. Тобто, на Одеському авіазаводі максимум будуть все це збирати в одне ціле з мінімальною локалізацією і без особливих надій на її збільшення.
При цьому, за десятки років свого існування компанія Southwest Florida Aviation (з 1982 року), схоже, зробила небагато гелікоптерів, адже всього за нею, як виробником, записано лише 19 одиниць літальних апаратів різних типів.
Таким чином, в історії з можливим виробництвом американських гелікоптерів на Одеському авіаційному заводі виникає все більше питань й загадкових моментів. Починаючи від нюансів самого анонсу цього проекту та справжніми можливостями його учасників, й закінчуючи не зовсім доречними вимогами та незрозуміло чим обґрунтованою впевненістю щодо величезних продажів цих машин в Україні.
Читайте також: Майже три десятки гелікоптерів від Airbus мають надійти у 2021 році службам МВС України
