Якщо брати усі країни неформального "ядерного клубу", то найбільше уваги до себе привертають Росія та Північна Корея як держави, що поводять себе найбільш неадекватно. На такому тлі стає як мінімум цікаво, як же поводять себе інші держави-власники ядерної зброї, що зазвичай не привертають увагу до такої своєї ролі. Тому тут цікавою є публікація від польського Defence24, присвячена ядерному арсеналу Індії.
Найбільш цікавим тут є момент, що Індія на офіційному рівні декларує, що сама не буде першою застосовувати ядерну зброю проти будь-кого з противників. І що їй атомна бомба потрібна лише для ймовірного удару у відповідь, якщо Індія зазнає удару ядерною чи хімічною зброєю від Пакистану або іншого свого противника.
Читайте також: Як протикорабельні ракети рашистів "перетворились" на КР середньої дальності "без СМС та реєстрації"
Відповідно до стриманої "атомної зброї" Індія декларує, що дотримуватиметься певного ліміту на арсенал ядерних боєголовок – від 15-30 до майже 400 боєзарядів, за різними оцінками, фактичний арсенал оцінюється на рівні 200 боєзарядів.
Рішення "натискати червону кнопку" в Індії приймають лише дві політичні фігури – прем’єр-міністр та його радник з питань національної безпеки. Але таке рішення може прийматись лише після консультації з Комітетом по управлінням стратегічними ядерними силами, до складу яких входять міністри оборони та внутрішніх справ, міністри фінансів та зовнішніх справ, командувачі родів військ та Командувач стратегічних ядерних сил.
З формальної точки весь ядерний арсенал країни розподілений між трьома родами військ – ВМС, ВПС та Сухопутні війська. Але всі носії ядерної зброї, що знаходяться в складі цих родів військ, підпорядковуються Командуванню стратегічних ядерних сил.
В строю ВПС Індії носіями ядерної зброї є літаки типів СУ-30МКИ та Mirage 2000, при цьому як засів доставки використовується рідинна ракета Prithvi-2 з дальністю стрільби до 250 км.
В строю ВМС Індії є поки що єдина атомна субмарина-носій міжконтинентальних балістичних ракет Arihant, що може нести до 12 МБР типу К-4 з дальністю стрільби до 3500 км.
А от номенклатура балістичних ракет малої та середньої, що може бути носіями ядерної зброї та перебуває в строю Сухопутних військ Індії, виглядає на порядок різноманітнішою.
Носіями малої дальності є балістичні ракети Prithvi-1 (дальність стрільби до 150 км, маса БЧ 1000 кг) та Prithvi-2 (дальність стрільби до 300 км, маса БЧ 500 кг). Комплекси цього типу зведені в чотири ракетні полки, кожен з яких має по 12 пускових установок.
Ракетами середньої дальності є Agni-1 (дальність стрільби до 700 км, маса БЧ 1000 кг), Agni-2 та Agni-3 (дальність стрільби обох типів сягає 1500 км, маса БЧ 100 кг). Загалом сухопутні війська Індії мають три ракетні бригади, які загалом налічують 20 пускових установок всіх трьох типів ракет середньої дальності.
Індійські балістичні ракети малої та середньої дальності мають штатне оснащення як і "спец-БЧ", і так і звичайними боєголовками, що передбачає їх використання як далекобійного "конвенційного" інструменту.
Читайте також: Чому ракети Х-101 мають значно меншу точність у ночі, але ворог все одно їх застосовує у темну пору доби
