Сьогодні Україна та країни НАТО активно нарощують виробництво 155-мм снарядів, які є основою для сучасної артилерії. Одначе не так часто згадується, що багато з них навіть у ЗСУ належать до застарілої моделі, яка трохи поступається навіть радянським 152-мм аналогам.
Мова йде про уламково-фугасний M107, який пішов у серійне виробництво ще у 1963 році. При цьому він сам по собі був розвитком M102, які були розроблені у 1930-х роках на базі французьких боєприпасів до гармати Canon de 155 C modele 1917 Schneider, що випускалася з 1917 року.
Читайте також: Прихована можливість для України - Бундесвер вперше замовив новітні САУ RCH 155, і залишив "лазівку" в контракті
Виходить такий собі "дідівський" снаряд, який має дуже товстий корпус, на дроблення якого витрачається велика кількість вибухової енергії. Тож у результаті утворюється суттєво менше уламків, послаблюючи уражаючу силу проти ворожих засобів та особового складу.
Іншим цікавим нюансом є конструкція та заряди, які були розроблені та оптимізовані під стрільбу з гармат та гаубиць, чия довжина ствола складає 39 калібрів. Якщо ж їх використовувати зі стволів на 52 калібри, які на більшості сучасних артилерійських систем, то у кращому випадку дальність залишиться невеликою, а у гіршому навіть трохи зменшиться.
Подібний ефект пояснюється тим, що енергії не вистачає на проштовхування снаряда через весь довший ствол. Також часто гаубиці на 52 калібри часто більшу камору, що може зменшити ефект від менших старих зарядів.
У результаті M107 вважалися застарілими ще у 1970-х роках, а інші країни, як от Велика Британія, зробили власні кращі з лінійкою L15. Надалі у Європі з’явилися ще сучасніші, як от DM121, а США поступово переходять на M795. І звісно, весь цей список та навіть більше постачається до України.
Здавалося б, що старий боєприпас мав би за таких умов залишитися хіба що на складах, але це далеко не так. За часів Холодної війни у НАТО та багатьох інших країнах була розгорнута величезна промислова інфраструктура під його випуск, що було потрібно для уніфікації та забезпечення масштабів.
Тож сьогодні M107 попри всі свої недоліки продовжує вироблятися та постачатися на озброєння, в тому числі Силам оборони України. Це банально дешевше та простіше, особливо враховуючи потребу в масовому нарощуванні випуску.
Скоріше за все існує і фактор простішого придбання ліцензій та розгортання відповідного виробництва, особливо коли важлива кількість. У результаті окрім інших країн навіть українська промисловість освоїла виготовлення саме старих 155-мм боєприпасів.
Тут варто сказати, що "Спецтехноекспорт", який часто представляє вітчизняний ОПК, у 2025 році показував у своїх каталогах і корпуси до кращих сучасних M795, тож їх теж можуть випускати. Одначе існує питання щодо того, наскільки їхня доля велика у загальному замовленні для потреб Сил оборони, особливо зважаючи на більшу ціну.
Виходить ситуація, коли через дешевизну, масовість та простоту старий снаряд M107 попри проблемні характеристики залишає за собою велику нішу в арсеналі сучасної 155-мм артилерії. Принаймні його зручно використовувати з гаубиць зі стволом 39 калібрів, як от майбутня українська "Марта".
Під кінець нагадаємо, що багато країн активно переходять на новіші зразки снарядів, які у тому числі постачаються Україні. Одначе "дідівський" скоріше за все ще довго знаходитиме собі місце, хіба лише не буде прийняте рішення про відмову, що сумнівно в умовах дефіциту боєприпасів, коли кількості віддають більший пріоритет ніж якості.
Читайте також: Для ЗСУ випробовують вітчизняні снаряди з лазерним наведенням, що вони можуть і які нюанси історії "Барвінку"
