З початку 2021 року оборонні підприємства як приватної, так і державної форми власності опинилась у заручниках вітчизняної бюрократії, непрофесійності і байдужості посадових осіб різних рівнів. Результат цього - зрив планів ремонту техніки та озброєнь у різних родах та видах Збройних сил. Уточню - йдеться не про виконання державного оборонного замовлення, яке передбачає виготовлення та закупку саме нових чи кардинально модернізованих зразків.
Втім, самі військові про зриви ще не говорять, бо мовляв, "курчат по осені рахують". Але коли за перші п’ять місяців на підприємствах вимушена пауза, що, у підсумку будуть рекордні показники? Не думаю.
Читайте також: Верховна Рада прийняла бюджет: Міноборони отримає 116 млрд гривень
Що і коли пішло "не так..."
Для "оборонки" все пішло наперекосяк відтоді, як наприкінці минулого року Кабмін 22.07.2020 ухвалив рішення внести зміни до постанови №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Ці зміни визначали, що на період дії карантину використання бюджетних коштів було дозволено лише для попередньої оплати товарів і послуг, що закуповуються для протидії пандемії.
Вийшло, що закупка техніки та зброї для армії - порушення цієї постанови. Попри те, що начебто війна і всі говорять про потребу переозбрєння - включно з "Нептунами", "Вільхами" та "Оплотами". Дійсно, маразм. Треба виправляти.
Після змін до постанови №641 вийшло, що закупка техніки та зброї для армії - це порушення...
Нові зміни для виправлення антиоборонної помилки вносились декілька наступних місяців. Закупівлю зброї та послуг для армії визнали таки справою для держави дійсно потрібною. Що і зафіксувала Постанова уряду від 08.02.2021 № 97 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 641".
Довідково:
Зокрема, було дозволено авансування договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти для задоволення потреб національної безпеки і оборони відповідно до основних показників державного оборонного замовлення на 2020-2022 роки, а саме закупівлі безпілотних авіаційних комплексів, бойових кораблів, засобів захисту інформації, високоточного ракетного, ракетно-реактивного і артилерійського озброєння, ракет та боєприпасів, у тому числі підготовки та освоєння виробництва крилатих ракет, літаків для потреб Збройних Сил, озброєння, військової і спеціальної техніки за міжнародними домовленостями (угодами, контрактами), у тому числі укладеними із спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, а саме Агенцією НАТО з підтримки та постачання (NATO Support and Procurement Agency).
Але з правками до постанови знову вдарили в штангу.
Бо, окрім закупівель за ДОЗом, за що відповідають профільні департаменти Міноборони - є ще ремонт і модернізація (у ході ремонту) техніки та озброєння. Це інша статя витрат - головно по лінії Генерального штабу, його логістичної вертикалі, командувань родів та видів Збройних сил.
Але щодо ремонту правила гри з новими правками до постанови №641 змінили настільки кардинально, що фактично загальмували усі роботи за цим напрямком.
Від лютого цього року контракти, які виконуються не у рамках державного оборонного замовлення (а це передусім контракти на ремонт і модернізацію військової та іншої спеціальної техніки), мають два обмеження.
Максимальний розмір попередньої оплати - не більше 30 відсотків (раніше було 80 відсотків, так, як і за ДОЗом). А звітування про використання отриманних коштів - не пізніше 3 місяців з часу отримання авансу.
Краще не робити, ніж робити...
"За таких умов краще не братись за ці контракти взагалі", - кажуть представники оборонних підприємств, з якими мав розмови. Чому? Їхня логіка така.
Підприємства не хочуть чи не можуть братися за ремонт техніки та озброєнь на таких екстремально-кабальних умовах. Обмеженої авансовоі проплати не вистачає, щоб підтримати роботу підприємства і закупити необхідні складові. 30 відсотків авансування - не 80, до яких вже власне звикла "оборонка" - і державна, і приватна.
Окрім того, що грошей менше - звітність за них вимагається швидшою. Впродовж лише трьох місяців. Але підприємства побоюються втягуватись у ремонт - особливо, якщо він має якусь закордонному покупну складову. Ну, наприклад, матриці чи навіть і набагато простіші елементи.
Підприємства не хочуть чи не можуть братися за ремонт техніки та озброєнь на таких екстремально-кабальних умовах
Бо немає впевненості, що закордонні деталі надійдуть вчасно і за три місяці вдасться закрити увесь ремонтний ланцюжок та здати відремонтовану техніку замовнику.
А якщо за роботу візьмешся і не встинеш - висока ймовірність потрапляння у чорний список "штрафників" - і тоді взагалі жодного авансування наперед. Ні за ремонтом, ні за ДОЗом. Отже, за таких умов братися за ремонт та модернізацію - собі дорожче. І тому не беруться. Хто від цього у виграші?
Ніхто.
Збройні сили, у свою чергу, мають накопичений обсяг замовлень, який не виконується, а відтак - боєздатність військових частин та підрозділів не підвищується. Бо конкретні зразки техніки та озброєння не відремонтовані, не модернізовані. При тому, що гроші з бюджету на ці потреби Збройних сил виділені, і вони доволі значні. Але який з них толк, якщо немає потрібного результату.
Біганина по бюрократичному колу
Рішення, звісно, просте. Знову треба внести зміни до отієї антиковідної, а заодно - і антиоборонної постанови №641. І зафіксувати:
Закупівля за бюджетні кошти товарів, робіт і послуг вітчизняних підприємств, які здійснюють розроблення, виготовлення, реалізацію, ремонт, постачання, модернізацію та утилізацію озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, а також вітчизняних суб’єктів авіабудування, не підпадає під обмеження щодо авансування, визначені цією постановою.
Але від початку року і досьогодні - жодних помітних змін. Щоправда, спроби, як виявилось були.
За інформацією, яку отримав Defense Express від Мінстратегпрому, "Проект постанови Кабінету Міністрів України, спрямований на вирішення зазначеного завдання, був направлений на погодження до заінтересованих органів (Мінфіну, Мінекономіки, Міноборони, Мінцифри). Проект постанови був погоджений без зауважень Мінекономіки, Міноборони і Мінцифри. Проте, за результатами розгляду Мінфін проінформував, що запропоновані доповнення до пункту 15 постанови №641 є недоцільними".
Отже, історія маразму триває. Коли будуть ті зміни та доповнення до постанови №641 і чи будуть взагалі - незрозуміло. Тому давайте знову просто поговоримо про турботу та увагу до боєздатності армії. Ну, звісно, і про розвиток нашої оборонної промисловості.
Читайте також: Частка приватних компаній у ДОЗ-2020 склала 54%: які підприємства отримали найбільше замовлень
