Цей злочин варто розглядати ширше, аніж нелюдські потуги Путіна виграти внутрішньополітичну боротьбу. Ідеться про знущальне порушення Путіним базових міжнародних документів щодо заборони хімічного озброєння. Саме вони значною мірою регламентують і балансують сучасний світоустрій.
Очевидно, що показові знищення Кремлем, зокрема і за участю чиновників ОЗХЗ, власного хімічного озброєння, є бутафорією і фейком. Насправді в РФ мають свої плани розвитку хімічної зброї, які не вважають за доцільне узгоджувати із будь-ким.
Поза сумнівами, режим Путіна розглядає протизаконне застосування хімічного та біологічного озброєння як системний інструмент своєї політики. Адже такі факти відбувалися неодноразово і не лише на російській території. "Кейс Навального" їх підтвердив документально.
Ці дії свідчать про свідоме ігнорування російським режимом міжнародного права і готовність надалі застосовувати зазначену злочинну практику. Не можна виключати, що там готуються це робити у значно ширших масштабах.
Показово, що у Москві свідомо ігнорують вже не лише норми міжнародного права, але і внутрішнє недосконале законодавство. Все частіше керуються там незаконними вказівками і волюнтаристськими рішеннями владної верхівки Путіна.
Свідченнями цього, окрім отруєння Навального, є заперечення росіянами висновків ОЗХЗ щодо застосування хімічного озброєння прокремлівським сирійським диктатором Асадом, а також теракт у Солсбері та замах на болгарського бізнесмена Гєбрєва, який здійснював ВТС з Україною.
Якщо оцінювати імовірні злочинні дії режиму Путіна ширше, то можна згадати і відмову від співробітництва з Гаазьким судом у справі збитого російським ЗРК "Бук" літака MH-17.
Для кращого розуміння колективної психології путінського режиму Заходу варто врахувати наявність там химерних для цивілізованого світу уявлень щодо принципів здійснення політичної влади. З огляду на депресію російської економіки там вимушено обирають саме брутальне беззаконня і грубу силу.
Злочинна омана, терор і маніпуляції – робочі інструменти Кремля. Як проти власного народу, так і проти міжнародних опонентів. Маркери такої "політики" – убивства, злочинне використання за межами РФ найманців, співробітників спецслужб та військовослужбовців збройних сил, "чорна" пропаганда і ядерний шантаж.
Російський режим свідомо відмовився від загальнолюдських моральних цінностей та основ міжнародного права, аби вийти за межі цивілізованого людства. Адже тільки за таких умов він може реалізовувати настільки агресивну зовнішню політику.
РФ вимушено блокується із реакційними тоталітарними режимами Центральної і Південної Америки, Азії та Африки. Членами клубу шанувальників Путіна є Білорусь, Сирія, Венесуела, Нікарагуа, Зімбабве, терористичні угруповання з Афганістану, Іраку, Лівії та Ємену, ісламські фундаменталісти Ірану та Північної Кореї.
Окремо до цього списку додамо терористичні режими на окупованих територіях України, Грузії і Молдови. Їх усіх об’єднує готовність ігнорувати закон і шантажувати світ ракетно-ядерною, хімічною та біологічною зброєю.
З огляду на це у демократичного світу немає іншого вибору, аніж активніше протистояти проросійській коаліції терористів і політичних маргіналів. Інакше є ризик поринути у всесвітній хаос та злочинний безлад.
Першочергово постає питання пошуку "вакцини", яка б "стерилізували" Путіна і його "коронабацили" руського міра. Світові потрібні захисні "клітини", які продукуватимуть антитіла і попереджуватимуть про подальше інфікування. Тому варто особливо уважно добирати її складові.
Необхідно посилювати адресні санкції і судове переслідування щодо представників РФ, винних у злочинах проти суверенних країн, а також – всередині РФ, якщо це є викликом світові. Дієвий інструмент – системна законодавча протидія "російського миру" на рівні Євросоюзу та Європарламенту.
Звички Путіна все більше наближають його до Гітлера з Муссоліні. А відтак, найкращий зразок для наслідування – антигітлерівська коаліція, яка зупинила агресорів під час Другої Світової.
Ефективним заходом може стати формування військово-політичної коаліції ключових країн НАТО, зокрема США, Великобританії, Канади, Австралії, Німеччини, Франції, за активної підтримки Польщі, Чехії та Румунії, із залученням України, Грузії та Молдови.
Аби прорахувати імовірний ефект такої ініціативи, достатньо згадати рейвах російських ЗМІ під час висвітлення ними участі підрозділів Альянсу у навчаннях в Україні.
Міжнародній спільноті необхідно зміцнювати режим заборони хімічної і біологічної зброї та нерозповсюдження ядерної зброї. Для цього, під егідою міжнародних організацій потрібно впровадити жорсткі протоколи контролю і положення та механізми забезпечення відповідальності винних за порушення зобов’язань.
Стимулюючим фактором є формулювання і гарантоване задіяння механізмів підтримки безпеки країн, які в рамках міжнародних заходів добровільно позбулися зброї масового ураження. Відтак, положення Будапештського меморандуму, які гарантували Україні суверенітет, повинні стати індикаторами широкомасштабної підтримки нашої країни.
Андрій Воропаєв, спеціально для Defense Express
