Своє бачення моделі про запровадження в Україні Зони безпеки виголосив Джеймс Джеффрі (James Jeffrey) - голова програм з питань Близького Сходу у Центрі Вілсона, а до того - посол США в Туреччині, Іраку та Албанії і колишній спеціальний представник Глобальної коаліції з боротьби з ІГІЛ і глава місії у Сирії.
Теперь він стверджує підходи, які були запроваджені у Сирії, можуть бути до певної міри враховані в ситуації навколо України - при запровадженні Зон безпеки для деескалації конфлікту, наданні гуманітарної допомоги та, зрештою, для припинення вогню. Далі - загальний опис його пропозицій.
Читайте також: Філіп Карбер: "Тільки диявол знає, який подальший план обере Путін"
Гуманітарна безпечна зона
Слід заохочувати український уряд звернутись до Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй з проханням ухвалити резолюцію відповідно до розділу VI про створення гуманітарної зони безпеки з режимом припинення вогню на українських територіях, що прилягають до її західних сусідів. (Резолюція згідно з розділом VII , яка дозволила б законодавчо запровадити війська під контролем ООН, була б кращою, але це поки неможливо.)
Моделлю такого роду розгортання миротворців на кордоні є Резолюція 1701 , яка підсумувала входження сил Ізраїлю в Ліван у 2006 році.
Можна очікувати, що Росія накладе вето на таку резолюцію у Раді Безпеки ООН, після чого адміністрація та союзники повинні спробувати її ухвалити в Генеральній Асамблеї, як це видно з Резолюції "Єдність заради миру", яка санкціонувала дії сил у Кореї 1950 року. Минулого тижня аналогічна резолюція Генеральної Асамблеї, яка засуджує Росію в Україні, отримала переважну більшість
Така зона дозволила б українським урядовим та неурядовим організаціям у партнерстві з міжнародною спільнотою створювати табори для внутрішньо переміщених осіб, які тікають від бойових дій, не виїжджаючи за межі України, різко зменшуючи витрати на утримання та переселення біженців у третіх країнах.
Розташування та глибина Зони залежатиме від розташування російських військ на момент її створення, а також від різних економічних, етнічних, транспортних і географічних факторів, а також від положення сусідніх із Зоною країн. До такої зони має увійти таке стратегічне місто Львів.
Український уряд повинен був би відмовитися від військових дій, як можуть розпочинатися з такої Зони.
Військова роль США
Які країни дадуть відповідь на заклик Генеральної Асамблеї ООН направити війська для моніторингу кордонів зони та захисту її у разі нападу? (З огляду на побоювання Росії, НАТО як інституція має залишатися осторонь цього.)
Наш досвід минулих конфліктів показує, що уряди розгорнуть сили лише в тому випадку, якщо Рада Безпеки сама ухвалить резолюцію (знову ж таки, навряд чи через вето Росії), або якщо Сполучені Штати пошлють власні війська. Таким чином, щоб ця ідея була успішною, президент США з поважних причин повинен змінити свою позицію "без чоботів США в Україні."
Зобов’язання буде обмеженим і не буде прямо кидати виклик російським силам. Щоб запевнити росіян у відсутності наступальних намірів, американські та інші сторонні сили будуть обмежені в кількості та озброєнні. Разом з тим, США могли б надавати інформацію про ситуацію у повітрі та наземне підкріплення, щоб стримувати або реагувати на атаки на ці сили.
Сирійський досвід
У Сирії Росія не діяла проти зон безпеки на півночі чи південному сході, де знаходяться турецькі чи американські війська — за одним винятком проти турецьких сил у 2020 році. Росіяни часто погрожували відплатою американським і турецьким військам та їхнім парнерам-сирійцям, але, за одним винятком, не вживали активної протидії.
Однією з причин, чому зона безпеки спрацювала в Сирії, було те, що кожна сторона знала червоні лінії інших і не мала непереборної потреби їх перетинати. Росія здобула обмежену перемогу в Сирії, підтримавши уряд Асада і зберігши свої військові бази. Проте повне витіснення американців, турків та ізраїльтян для Росії не було можливим - бо не дало б достатньої додаткової вигоди, щоб збалансувати значні ризики.
Втрати армії РФ у Сирії та в Україні: відчуйте різницю
Якщо припустити, що зона безпеки в Україні є відносно невеликою, подібна динаміка може застосовуватися. З такої Зони неї не можна було б розпочати військовий наступ, отже, це не створювало б вагомих причин для Росії ризикувати ініціювати конфлікт зі Сполученими Штатами.
Зараз американський підхід у створенні глобальної коаліції базується на підґрунті, що всі будуть нести тягар протистояння.
Звісно, Зона безпеки не закінчить війну перемогою. Але її слід розглядати як один із низки кроків, спрямованих на блокування дій Росії, разом із санкціями, економічним тиском та відправкою зброї Україні. Це також відкриває двері до дипломатичного компромісу. Адміністрація Байдена повідомила про свою відкритість до такого підходуу своєму січневому листі до Росії, і такий підхід можна продовжити, навіть якщо тривають бойові дії.
Очевидно, що підхід до зони безпеки несе ризики як для залучених військ, так і для російсько-американської ескалації, оскільки протистояння з Україною є екзистенційним для Росії. Сирія для РФ таким питанням не була.
Але зараз світ і Сполучені Штати вже перебувають у дуже ризикованій ситуації. Більше того, зараз американський підхід у створенні глобальної коаліції базується на підґрунті, що всі будуть нести тягар протистояння. Це включає не лише ті держави, які змушені продавати більше нафти з меншим прибутком, приймати біженців, або, як у випадку Німеччини, відмовитися від Північного потоку 2.
Це також має стосуватись і Сполучених Штатів, які досі мало схильні до витрат і ризиків. По суті, боротьба за Україну – це не про сили та ресурси, адже коаліція, яку створили США, значно сильніша та багатша за Росію. Скоріше, це все - про політичну мужність і волю.
Читайте також: Про тактику та зброю росіян: ключові ризики подальшої війни в Україні
