Ситуація із дефіцитом антибалістичних ракет до Patriot потенційно торкається не лише України, яка намагається знайти партнерів у налагодженні виробництва альтернатив американській PAC-3 MSE. Доволі значна кількість країн Європи побудувала свою систему протиракетної оборони саме на американському ЗРК і так само залежить не лише від виробничих можливостей Lockheed Martin, а й від пріоритетів зовнішньої політики США.
У Європі зараз Patriot у версії PAC-3 експлуатують Нідерланди, Німеччина, Польща, Швеція, Румунія. У 2022 році ці ЗРК замовила Швейцарія, але наразі зіткнулась із невизначеністю щодо строків постачання та почала офіційні процедури пошуку альтернативних рішень. У 2024 році чотири батареї Patriot PAC-3 також замовила Іспанія, але поточні відносини між Мадридом та Вашингтоном дуже напружились через позицію Мадрида щодо війни в Ірані та заборону використання американських баз на своїй території.
Читайте також: Чи варто знову говорити про MQ-9 для України, якщо він тепер "вантажівка" ракет APKWS проти "Шахедів"
Таким чином потенційно одразу сім країн у Європі цілком можуть бути зацікавлені у паралельному рішенні чи навіть альтернативному, яка дозволить знизити залежність протиракетної оборони від США. І всі ці країни, окрім Швейцарії, доволі відкриті до оборонної співпраці з Україною й надають їй широку підтримку.
Але жодна не має власних напрацювань у темі протиракетної оборони. Німеччина має національного виробника зенітних ракетних комплексів - Diehl Defense, який відомий своїми IRIS-T. Але навіть для його найбільш далекобійної версії SLX, яка зараз у розробці, поки не декларує можливість боротися з балістичними ракетами. Також виробником засобів ППО є Швеція та Польща, але мова йде про ПЗРК RBS 70 та Perun відповідно. А Іспанія та Нідерланди мають потужних виробників радіоелектронного оснащення, але не ракет.
Більше того, Нідерланди, Німеччина, Польща, Швеція, Румунія та Іспанія наразі взагалі не порушують питання пошуку альтернатив для Patriot чи паралельних рішень. Навпаки, вклали в американську систему значні кошти. Наприклад, Нідерланди у квітні цього року попри дефіцит ракет, погрози США щодо НАТО та всі інші ризики, замовили додатковий Patriot. Для компенсації підтримки України одну батарею лише з двома пусковими установками у травні 2025 року замовила Румунія.
Значно більше у Patriot вклалась Варшава та Берлін. Зокрема у 2023 році Польща замовила додаткові 6 подвоєних за складом батарей (фактично 12 fire unit) приблизно за 13,3 млрд доларів. А у Німеччині, яка також активно докупляла Patriot, у вересні цього року на підприємстві COMLOG має розпочатися виробництво ракет PAC-2 GEM-T, які не можуть похвалитися підтвердженою ефективністю проти балістичної загрози. В його розбудову було вкладено 250 млн євро, а ще близько 4,7 млрд євро буде вкладено у виробництво 1000 цих ракет для європейських операторів Patriot.
Тобто ці країни "поставили" на Patriot дуже великі "ставки". Тому сама постановка питання про пошук додаткових або альтернативних рішень протиракетної оборони має бути дуже якісно аргументований. Бо він політично чутливий, оскільки ці країни вже здійснили масштабні інвестиції у Patriot.
Саме тому пошук можливих партнерів у Європі у питанні альтернативних рішень протиракетної оборони, навіть серед тих, хто у цьому має бути прямо зацікавлений, не є простим.
Читайте також: Конкурентів HIMARS стає більше, бо у Франції відстрілялися з FLP-t 150 та готують до випробувань пускову X-Fire
