Український ПТРК "Стугна-П" міг би отримати друге життя в епоху домінування дронів. І все завдяки встановленню на сучасні наземні роботизовані комплекси (НРК), які активно набувають популярності, особливо у питанні логістики.
Це досить актуальна тема, оскільки сьогодні основна роль протитанкових засобів належить ударним БПЛА. Одначе росіяни активно експериментують з різними типами додаткового захисту, як от пучками прутів, що потребує для ураження набагато більше дронів.
Читайте також: Рашисти можуть розкрити "секрети" своїх рідкісних ЗРК С-350, щоб продати їх до Індії на допомогу С-400
Водночас повноцінний ПТРК міг би справитися з такою задачею, одначе вони зараз зменшилися у використанні через високу ціну. Також не допомагає, що він страждає від нижчої мобільності та ризику для особового складу.
Ця проблема ще більша для систем другого покоління, які мають напівактивне наведення, тобто приціл треба утримувати до моменту ураження. Саме до такого типу належать українські "Стугна-П", "Бар’єр" та "Корсар".
Проте негативний ефект від меншої мобільності можна було б зменшити шляхом встановлення на наземну роботизовану платформу. У результаті особовий склад менше ризикуватиме, а ударний засіб зможе підібратися ближче до фронту. Зараз навіть росіяни експериментують з таким, причому ставлячи й лазери.
Питання дистанційного керування не так складно вирішити, бо на "Стугна-П" воно винесене на зовнішній пульт, а "Бар’єр" взагалі встановлюється на бойові модулі для техніки. Тож, за наявності зв’язку з роботом, вогонь з системи реалізувати можливо.
Якщо ж перейти до проблем, то ПТРК, не кажучи вже про модуль з ним, може обійтися дорожче за НРК, на який він встановлюється. Згідно з Brave1 Market платформи, які можуть підійти, можуть коштувати приблизно від 15-18 тисяч доларів, хоча кращі варіанти можуть дійти до 40-60 тисяч доларів.
Водночас експортна ціна на одну ракету "Стугна-П" оцінювалася близько 20 тисяч доларів. У результаті чого виникають питання щодо співвідношення ціни-ефективності, яке часто згадують у безпілотників.
Також більшість наземних дронів, що активно застосовуються на фронті, досить невисокі, що допомагає їм ховатися. Одначе це може створити проблеми з прицілюванням на відстань у кілометр і більше, тож доведеться шукати "висоти" для застосування. А більша платформа може простіше знищуватися, не досягаючи навіть позиції.
Варто додати, що ідея зі встановленням протитанкових комплексів на НРК не нова та існує роками. Ба більше, навіть в Україні розглядалися можливі варіанти, у тому числі зі згаданими вище "Бар’єр", але це ніколи не йшло далі за "експеримент" і не знаходило покупців.
Одначе сьогодні умови змінилися, а сухопутні роботи набувають масовості завдяки операціям логістики та навіть успішним бойовим застосуванням, як от проти броньовика МТ-ЛБ. Тож досить можливо, що ми побачимо й ураження танків протитанковими ракетами з НРК.
Читайте також: Замість британського DragonFire у Німеччині Rheinmetall та MBDA займуться власним бойовим лазером
