Те що КНДР та РФ домовляться про закупівлі озброєння - більш ніж вірогідно, враховуючи те, що сама домовленість вже фактично укладена. Інакше доволі важко пояснити тривалий візит міністра оборони РФ Шойгу до Пхеньяна інакше, як інспекційною поїздкою.
Й таким чином зустріч російського та північнокорейського диктаторів у Владивостоку під час "Східного економічного форуму", який проходить з 10 по 13 вересня, цілком може бути лише формальним оформленням згоди. Але за доволі суттєвим ризиком передачі КНДР власних запасів озброєння, в першу чергу артилерійських боєприпасів та артсистем, існує ще один фактор.
Читайте також: Росіяни показали новий захист літаків проти дронів, кращий чим шини на Су-34
Й на жаль він ще загрозливіший. Бо існує можливість того, що КНДР стане лише хабом для передачі до РФ озброєння. І так випадки вже були в історії, й що цікаво, майже з тими ж учасниками. Ще під час ірано-іракської війни саме КНДР відіграла роль перевалочного пункту, який взяв на себе всі ризики та продавав до Ірану зброю від Китаю та СРСР.
Й передача радянських боєприпасів до Ірану з боку КНДР була виконана ледь не одразу після початку ірано-іракської війни у 1980 році. Після цього почався продаж китайської техніки зі складів КНДР та радянських танків Т-54 та Т-55, а також Т-62 власного ліцензійного виробництва. Активно йшов продаж радянського стрілецького озброєння та мінометів, через КНДР до Ірану СРСР продав ПЗРК "Стрела-2".
Вважається що саме аналогічним шляхом до Ірану потрапили й китайські протикорабельні ракети HY-2 Silkworm, які були копією радянських П-15 "Термит". КНДР також брав пряму участь у постачанні до Ірану понад сотні китайських винищувачів Shenyang J-6 (копії радянського МиГ-19).
Й загалом станом на 1985 рік, тобто за три роки до завершення війни, у США оцінювали китайський експорт озброєння до Ірану на 2,5 млрд доларів.
Але звісно Китай заперечував постачання до Ірану будь-якого озброєння. Більше того, офіційно Китай кожного разу повідомляв, що стійко підтримує нейтралітет. А якщо якась країна перепродає китайське озброєння іншої країни, то Пекін на це ніяким чином не може вплинути.
І така історична паралель, навіть тотожність заяв Пекіну не додає впевненості у тому, що історія не повториться знову. При цьому оборонно-промисловий комплекс Китаю, а також його запаси озброєння, становлять у рази загрозливіший фактор ніж можливості КНДР.
Читайте також: Як так, що РФ в 2023 році планує отримати аж чотири Ту-160М, хоча не зробить жодного
