Коли у 2002 р. було прийнято рішення придбати новий БТР/БМП для польської армії, це питання мало однозначу відповідь. Вміння плавати було прийнято як одна з основних тактико-технічних вимог. Тим більше, що новий БТР заміняв OT-64 SKOT, який також міг плавати.
Ніхто ніколи у Польщі раніше не ставив під сумнів вимогу щодо здатності легкої бронетехніки долати водні перешкоди. Це було зумовлено двома основними причинами.
Читайте також: В Україні почалась "війна" БМП: основні проекти нових бойових машин для ЗСУ
Перша - необхідність на рівних брати участь у високоманеврених заходах, що, в свою чергу, було наслідком флагманської доктрини Варшавського договору. Друга - потреба подолання водних перешкод майже по кілька разів на день, бо річок у Польщі досить багато.
Характерною особливістю цих річок є протяжність і ширина, що досягає понад 20 м при швидкості течії від 5 до 8 км на годину, що ускладнює їх подолання. Окрім того, є непрохідні, часто заболочені озера.
Місцевість теж воює
Для військових цілей, звісно, треба скласти сучасні, докладні альбоми річок та їх водозборів з їх інженерною оцінкою в рамках досліджень театру військових дій. Бо часто монітор комп’ютера не відображають сутності місцевості, а її ретельний аналіз є основою будь-якого плану дій. Це вимагає вивчати місцевість, яка, власне, теж воює та бореться. Ми бачили це на бойовій практиці, зокрема, в Іраку та Афганістані.
Отже, конструкції бойових машин піхоти, крім відносно невеликої ваги, повинні були мати водотоннажність, яка дозволяла б вільне плавання, а їхні рушійні системи мають бути достатніми для подолання сили течії.
Передбачалося, що цей тип бойової машини дозволить подолати водну перешкоду під вогнем противника, вийти на протилежний берег і з ходу вступити у бій разом зі своєю піхотою для захоплення плацдарму.
Це мало створити умови для переправи через річки вже іншими силами, включаючи танкові частини, що перетинали річки по дну. Лише після цього планувалося будівництво поромів та мостів. Але за умови, що ворог був відтиснутий від річки і має обмежені можливості вогню по водній поверхні.
Звичайно, зараз з розробкою нових засобів знищення можливості боротьби з силами, що форсують річки, незмірно зросли. Наприклад, за допомогою використання баражуючих боєприпасів або безпілотників, але загальні принципи залишаються незмінними.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що умовою успішних маневрних операцій на нашому театрі воєнних дій є оперативна здатність швидко перетинати густу мережу річок та каналів.
На жаль, небагато країн НАТО мають такі можливості. У навчанні "Анаконда-2016", яке ми могли побачити у світлі камер, подолання водної перешкоди почалося з руху... поромів, завантажених бойовими машинами Stryker.
Для неспеціалістів це захоплююче видовище, але для навченого солдата це майже суїцидальна місія...
Будь-який противник буде захищати річку як важливий рубіж оборони. І до тих пір, поки його не відкинуть від цієї річки, він буде знищувати все, що з’явиться на ній, прямим вогнем. Безпорадний пором з БТР - це надчудова ціль.
На жаль, демонстрації роками мають перевагу над бойовою практикою. А військовому ремеслу слід навчатися систематично і методично. Коли востаннє ми проводили тактичні польові ігри на нашому театрі бойових дій?
Комп’ютерні навчання заспокоюють, але їхні результати мізерні. Бо потрібні командири, які знають справжне поле бою.
Вирішальне значення має не товщина броні
Досвід, отриманий у результаті воєн в Іраку та Афганістані, спонукав військових, і не лише польських, сформувати тактико-технічні вимоги щодо забезпечення максимальної безпеки солдатів на бойових машинах. І головним чином не проти вогню більших калібрів, - бо зазвичай повстанці не мали нічого, окрім РПГ, - а проти різних типів мін-пасток, від яких зазнали значних втрат усі війська, що воювали там.
Тож треба запитати, чи раціональний синдром "максимальної броні"? На мій погляд, ні, з двох причин.
По-перше, у майбутніх бойових операціях використання мін різного типу буде поширеним явищем, як це було досі у масштабних конфліктах.
По-друге, максимальна вага автомобілів робить їх не надто мобільними в польових умовах і відносно великими за розмірами, що значно полегшує їх виявлення.
Міни в Іраку чи Афганістані мали завдати будь-яких втрат коаліції та військам НАТО. Їх використання здійснювалось у ході одиничних атак.
У свою чергу, мінна війна як елемент звичайної війни полягає у загальному використанні різних типів мін, встановлених відповідно до розробленого плану спеціалізованими підрозділами - як частини загального плану операцій.
Таким чином, практично кожна форма маневру на полі бою буде під ризиком ураження на замінованих районах. І тому, на мій погляд, недоцільно збільшувати товщину броні дна бойових машин. Тим більше, що протиднищеві міни та подібні засоби добре справляються із бронею будь-якої товщини.
І ще одне хочу додати.
Практика перетину мінних полів доводить, що кожна міна, яка підірвалась, наприклад, під танком, як мінімум, пошкоджує його, а екіпаж втрачає спроможність діяти. При пошкодженні або знищенні першого танка на мінному полі затримуються всі, бо командири не хочуть бути наступними жертвами мін.
Отже, основним заданням у таких умовах є створення систем, які в першу чергу дозволяють руйнувати різні типи мінних перешкод. Такі, як, наприклад, подовжені заряди, що використовуються дотепер. Або системи термобаричної зброї, які зроблені росіянами, що використовувались, зокрема, для очищення проходів для бойових машин у мінних полях.
Нам потрібно шукати нові технологічні рішення
І тепер після цього короткого відступу ми знову повертаємося до плавучості бойових машин і висновку, що не слід зважати на досвід Іраку і намагатися зробити усі машини протимінними, додавши броню.
Нам потрібно шукати нові технологічні рішення, і перш за все, задля того, аби прокладати для військ безпечні шляхи у мінних загородженнях. А корпуси нових бронемашин слід моделювати таким чином, що потрапляння на міну було б найменш болючим для екіпажу.
Звичайно, не слід відмовлятися від вимог для захисту БМП від різних видів зброї, легших за основне озброєння танків. При чому у бою із залученням БМП калібри, менші за 30 мм зустрічаються все рідше. Тож доведеться шукати нові композиційні матеріали та багато іншого. Легші за сталь і більш балістично стійкі. Варто спробувати і нові конструкції, де композити можуть замінити сталь.
Нинішні стандарти НАТО STANAG у цій галузі були створені на основі досвіду, накопиченого переважно у Іраці і переважно американцями. Ми через участь в операції "Іракська свобода" були свідками і учасниками поступового підвищення рівня броні від т.зв. комплекту №1 до комплекту №5 на HMMWV, з досить сумнівним ефектом. Однак це була інша війна.
Бойова машина піхоти повинна бути плаваючою, оскільки це вимоги нинішнього та майбутнього поля бою
У "військовій" дискусії часто лунали голоси про те, чи повинні БТР та БМП вміти плавати. Як правило, майже всі її учасники заявляли, що ця вимога є невиправданим військовим винаходом. До цього голосу часто приєднувались політики, які повторювали скептичні голоси щодо необхідності плавання. Цікаво, що вони переконали багатьох військових.
Однак операційні вимоги чіткі. Бойова машина піхоти повинна бути плаваючою, оскільки це вимоги нинішнього та майбутнього поля бою в районі, в якому поляки жили понад тисячоліття.
Протягом багатьох років тактика маневрування з подоланням водних перешкод є звичною практикою та одним із найскладніших викликів для командирів.
Багато з них, беручи до уваги складність процесу підготовки та подолання перешкоди, уникають цієї теми, оскільки рівень ризику занадто високий. Однак, якщо військові навчаються правильно, мудрий командир ніколи не побоїться зіткнутися з таким викликом.
Я також вірю, що ретельний аналіз та оцінка району змусить НАТО по-іншому поглянути на свою оперативну діяльність у районі між Балтійським морем та Карпатами. Тому що досить згадати, що Сувалківський розрив - це не ключ до доступу до Польщі та країн Балтії, а зручна зона для ефективної оборони, яку потенційний ворог зможе обійти хіба що на крилах.
Читайте також: Спроба №5: Пентагон оцінює концепти БМП OMFV - чим можуть замінити M2 Bradley
