Для України є актуальним питання розгорнути виробництво своїх засобів протиповітряної оборони із використанням західних напрацювань, і в даному ракурсі є доволі показовий приклад.
Тайвань має свою "локалізацію" ЗРК Patriot, залежно під яким кутом оцінювати розробку, котра має позначення Tien Kung або ж Sky Bow, і це доволі наочний приклад, наскільки у світі взагалі готові "ділитись під ключ" технологіями для локалізації засобів виробництва ППО, і тут мова в першу чершу саме про США як провідного виробника озброєнь в західному світі.
Читайте також: Скільки раніше йшло на розробку лазерної зброї, скільки зараз та чому в Україні все може бути у рази швидшим
Слід окремо зазначити, що по тайванській "локалізації" або розвитку Patriot під назвою Tien Kung II в публічному доступі є небагато даних.
Можемо навіть зауважити, що якщо наприклад у Military Balance 2023 по Тайваню (Республіка Китай) було вказано наявність 72 пускових до ЗРК Patriot, зведених у 7 батарей, та орієнтовно 50 пускових комплексу Tien Kung II, то в Military Balance 2024 заявлено, що Тайвань (Республіка Китай) має просто 120 пускових до "Петріотів", тобто сегментація по ЗРК американського та власне тайванського виробництва в даному випадку проведена не була.
Також тут слід наголосити, що є насправді ціле сімейство комплексів Tien Kung, вони ж Sky Bow, які суттєво відрізняються між собою за часом постановки на озброєння та характеристиками: Tien Kung I (наразі знятий з озброєння), Tien Kung II (стоїть на озброєнні) і Tien Kung III (перспективний комплекс, постановка якого на озброєння має стартувати в 2025 році).
Почнімо із Tien Kung I, котрий був призначений для ураження лише аеродинамічних цілей на малих та середніх висотах на дальності до 70 кілометрів. Розробка цього ЗРК в Республіці Китай стартувала у 1980 році, і доволі тривалий час буксувала до того моменту, коли тайванці у 1984 році отримали у доволі специфічній формі доступ до технологічних напрацювань по ЗРК Patriot.
Навмисне тут окреслюємо про "у доволі специфічній формі", бо наприклад самі тайванці в своїх публікаціях стверджують, що їм американські партнери дали для вивчення застарілі та пошкоджені зразки. Є також вказівка, що для свого Tien Kung I тайванці отримали 85% ракетних технологій до Patriot.
В підсумку, батарея ЗРК Tien Kung I мала таку структуру: три-чотири пускові на чотири зенітні ракети кожна, одна РЛС Change Bai 1 та два радари підсвітки CS/MPG-25. Цікаво, що Tien Kung I мав два варіанти виконання – мобільний та стаціонарний із шахтним розміщенням.
В свою чергу, перша презентація комплексу Tien Kung II відбулась взагалі у 2002 році, тобто аж два десятки років після початку робіт над першим ЗРК цього сімейства. Важлива особливість Tien Kung II – на відміну від попередника, ракети цього комплексу мали радіолокаційну ГСН; однак при цьому Tien Kung II використовував такої ж конструкції пускову, як і на Tien Kung I.
Специфічна деталь – є вказівка, що для створення радіолокаційної ГСН для Tien Kung II Тайвань все рівно був вимушений купувати технології в США, однак ці технології відносились взагалі до 1980-х років.
По Tien Kung II зазначається, що він має "обмежені можливості по протидії балістичним ракетам", та може збивати аеродинамічні цілі на дистанції до 150 кілометрів.
Картина по перспективному Tien Kung III, що має стати на озброєння в 2025 році, виглядає насправді ще більш специфічно. Самі тайванці вважають, що це їх перший повноцінний протиракетний комплекс, який може протидіяти китайським оперативно-тактичним балістичним ракетам.
Але нюанс в тому, що на Tien Kung III не використовується технологія hit-to-kill, а стоїть уламково-фугасна БЧ з направленим підривом, створена на основі імпорту технологій з деяких європейських країн. Проблема в тому, що США продавати свої напрацювання по технології hit-to-kill не стали, а створити свої Тайвань не зміг.
В підсумку отримуємо доволі показову картину, коли здавалось би найважливіший союзник США в Тихоокеанському регіоні отримав лише частковий доступ до американських напрацювань в сегменті засобів ППО, тому на свою "локалізацію" Patriot Тайваню знадобилось по суті чотири десятки років.
Читайте також: Скільки місяців треба, щоб відновити раніше закриту авіабазу для польотів JAS 39 Gripen
