Воєнно-політичне керівництво Польщі на різних рівнях декларує намір побудувати потужні та боєздатні збройні сили, які зможуть на рівних протистояти Росії в сучасних умовах. Тому виглядає логічним, що польські військові аналітики намагаються узагальнювати досвід повномасштабної війни РФ проти України, але питання, у якій саме формі вони це роблять.
Доволі показовою у цьому ракурсі є публікація польського порталу Defence24 за авторства підполковника запасу Томаша Лисецького, у якій викладено свій погляд та висновки на використання артилерії у ЗСУ та в армії РФ на поточному полі бою.
Читайте також: Скільки танків Abrams, Leopard та K2 Польща матиме до кінця 2026 року
В даному випадку ми можемо загалом пропустити частину із викладом фактажу по використанню артилерії, натомість перейти одразу до частини із висновками, які там є найбільш цінними.
Для початку мова там про те, що навіть в ракурсі використання артилерії на полі бою в першу чергу грає роль саме відповідно навчений особовий склад, та необхідно накопичена кількість боєприпасів.
Наступний висновок там формулюється так – "перевага, яку артилерія НАТО дала українській стороні, показала – краще мати менше артсистем, але на найвищому світовому рівні, та з достатнім боєзапасом, аніж багато зразків з недостачею снарядів". Ну і окрім того, проблема із забезпеченням снарядами та запасними стволами нікуди не дівається, тому мовляв "необхідно задуматись, чи вигідно закупати самохідні гармати у великих кількостях, але не забезпечивши їх боєзапасом хоча би на 3 місяці бойових дій".
Наступний блок цікавих висновків – мовляв, Росія втратила свій експортний потенціал по артсистемам калібру 152-мм та 122-мм; натомість повний перехід парку артилерії ЗСУ повністю на калібр 155-мм є начебто невідворотнім, через хронічну нестачу запчастин до артсистем стандарту "Варшавського договору".
По цій же причині начебто слід очікувати й на те, що БМ-21 "Град" також поступово вибуватиме із бойових порядків, хоча і є варіант "апгрейду" цих РСЗВ із установкою на інші типи шасі.
Також важливий висновок полягає в тому, що сам по собі показник темпу стрільби артсистем втратив своє попереднє значення, оскільки в сучасних умовах грає роль навіть не швидкість, а можливості по тривалості вогню для ураження противника.
Ну і під фінал звучать такі рекомендації – "універсальних систем озброєння в сучасних умовах не існує", тому країнам НАТО варто мати на озброєнні максимум 2-3 типи САУ, 1-2 типи буксируваних артсистем та 1-2 РСЗВ, із уніфікацією боєзапасу до них.
Читайте також: Варшава намагається вибратись з пастки закупівлі FA-50 на 3 млрд доларів без ракет AIM-120
