Свої перші літаки AWACS типу E-3 Centry Велика Британія отримала у 1990-1991 роках, а до цього моменту ця країна для ведення радіолокаційного дозору покладалась на літаки типу Shackleton AEW2, котрі за рівень їх моральної застарілості цілком можна було називати динозаврами.
Зокрема, Shackleton AEW2 мав силову установку із поршневих двигунів, що накладало свої проблеми у використанні таких літаків у ролі AWACS. Про це можемо прочитати в одній із публікацій порталу The War Zone.
Читайте також: Як радянський монстр Ил-76ПП мав би "глушити" Patriot, і чим все в підсумку закінчилось
Для початку варто деталізувати, що літаки Shackleton серійно виготовлялись взагалі у 1951-1958 роках, та призначались для ведення протичовнової боротьби. Ідея переробити частину цих літаків під завдання радіолокаційного дозору виникла уже на початку 1970-хх років, коли Королівські ВМС Великої Британії списали свої палубні літаки класу AWACS типу Gannet AEW3.
Можна сказати, що "апгрейд" Shackleton під роль AWACS виявився аж занадто "бюджетним" за усіма параметрами: для початку, на ці літаки поставили зняті з Gannet AEW3 радари типу AN/APS-20, які вважались морально застарілими ще за мірками 1960-х років; крім того, для "економії ваги" із "Шеклтонів" зняли "зайву" звукоізоляцію, що в підсумку створювало додатковий дискомфорт для екіпажу, що складався із двох пілотів, двох штурманів, інженера та чотирьох операторів РЛС.
Конструкція Shackleton базувалась на конструкції бомбардувальника Avro Lincoln часів Другої світової війни, і це в свою чергу ускладнювало пілотування літаків навіть для досвідчених пілотів.
Загалом під роль AWACS було перероблено 12 морських патрульних літаків Shackleton MR2, ще три літаки цього типу використовувались як наземні тренажери для підготовки екіпажів.
Велика Британія свої літаки радіолокаційного дозору типу Shackleton AEW2 використовувала для протиповітряної оборони своїх північних районів, особливо на тлі постійної загрози від радянських бомбардувальників. В такого роду операціях Shackleton AEW2 виступали в ролі "координаційних центрів" для наведення винищувачів Альянсу, що мали завчасно перехоплювати радянські літаки.
Бортова РЛС AN/APS-20 могла виявляти цілі на дистанції лише до 100 кілометрів, а недоліки бортової апаратури Shackleton AEW2 не дозволяли ефективно координувати дії винищувачів. На цьому тлі воєнне керівництво Великої Британії неоднократно задумувалось над тим, що цим літакам треба заміна, але шлях до реалізації виявився занадто довгим.
Наприклад, у 1982 році прийти на заміну Shackleton AEW2 мав спеціалізований варіант реактивного патрульного літака Nimrod, який мав отримати позначення Nimrod AEW3. Але спроба перетворити "Німрод" на AWACS виявилась невдалою, тому Shackleton AEW2 прослужили значно довше, аніж планувалось, хоча на початок 1980х років флот цих літаків скоротився удвічі.
Власне, коли Королівські ВПС у 1990 році почали отримувати перші справді сучасні літаки класу AWACS типу E-3 Sentry, лише тоді у британців і виникла можливість остаточно відмовитись від поршневих "динозаврів" типу Shackleton AEW2, які були остаточно зняті з озброєння лише в липні 1991 року.
Наведемо базові характеристики літаків Shackleton (у протичовному варіанті):
- довжина фюзеляжу та розмах крил – 26,61 метрів та 36,58 метрів відповідно;
- максимальна злітна маса – 39 тонн;
- максимальна швидкість та тривалість польоту – 480 км/год та до 14,6 годин відповідно;
- практична дальність польоту та практична висота польоту – 3620 кілометрів та 6200 метрів відповідно.
Читайте також: Як виглядав попередник А-50 під назвою Ту-126, і чому він не зберігся
