Між тим, загальний прогрес у розвитку армій світу не оминув і піхоту. Адже новітні технології надають цілком нові можливості щодо створення нових видів індивідуального озброєння, тобто, озброєння окремих бійців або невеликих підрозділів. Від нової зброї вимагається простота експлуатації, зручність транспортування та висока бойова ефективність.
З огляду на значну масу зброї та екіпірування, що є на озброєнні сучасної піхоти, одним з напрямків розвитку вважається створення роботів супроводження поля бою, покликаних розвантажити піхотинців. Вони також мають збільшити ситуаційну обізнаність на полі бою та/або забезпечити живленням прилади, які все більш широко використовуються піхотою у складі різноманітного персонального обладнання і зброї.
Читайте також: Як змінились за 2021 рік Сухопутні війська Збройних сил України
Вогнева ефективність піхотної зброї зростатиме також шляхом впровадження оптоелектронних пристроїв нового покоління, прицілів з компактними балістичними обчислювачами із вбудованими лазерними далекомірами або, наприклад, інклінометрами. Своєю чергою, маса озброєння має тенденцію до зменшення завдяки використанню нових конструктивних матеріалів і боєприпасів (наприклад, телескопічних в полімерній оболонці).
Розвиток індивідуальних можливостей піхотинця
Можливості піхоти складаються з можливостей окремих бійців, які загалом становлять основу армій усіх країн світу. Можливості окремо взятого піхотинця завжди визначала не лише власне його зброя, але і його особиста фізична сила, психічна і фізична стійкість та досвід.
З давніх часів так склалося, що воїн-піхотинець в бойових умовах мав переносити на собі усе необхідне. Часто це була не лише особиста зброя, припаси та екіпіровка, але й часто – елементи пристроїв бойової підтримки або колективної зброї (наприклад, різного роду балісти).
З часом поступовий розвиток індивідуального озброєння збільшував можливості окремо узятого бійця. Поява метальних видів зброї збільшила дальність бою й ефективного ураження до 150 м. Зрештою, поява вогнепальної зброї додатково призвела до збільшення сили вогню. Щоправда, перші зразки такої зброї були недосконалими, важкими і незручними у використанні, що компенсувалося масованістю використання. Дальність стрільби окремих моделей вогнепальної зброї довго не перевищувала 300 м (ефективна була значно меншою).
Поява бездимного пороху та унітарних боєприпасів (набоїв) значно прискорили розвиток гвинтівок і карабінів з казенним заряджанням. До цього варто додати перехід від гладкоствольної зброї до нарізної.
Черговим кроком вперед у цій царині стала поява кулеметів, використання яких ворогуючими сторонами вже за часів першої світової війни призводило до справжнього спустошення на полі бою. Сила вогню кулеметів виявилася вражаючою, хоча розрахунки обмежувались одним-двома бійцями. До того ж нові боєприпаси забезпечили збільшення дальності стрільби (до понад 2000 м), при однозначному значному зростанні балістичної ефективності.
Парадоксально, але роль самої піхоти з часом зменшувалась на користь артилерії, авіації та бронетанкових військ. Механічні засоби вже не залежали від мускульної сили бійців, до того ж танки, САУ, БТР тощо отримували щоразу більш потужне озброєння великих калібрів. Вони самі могли перевозити та прикривати піхоту, яка поступово перетворилась на додаток, що забезпечує використання на полі бою бронетехніки. А без підтримки артилерії або авіації ефективність піхоти була низькою.
Такий стан речей зберігався і в епоху ядерної та ракетної техніки. І лише брудна війна США у В’єтнамі довела, що піхота все ще відіграє велику роль. Адже специфічний рельєф театру бойових дій у цьому регіоні світу суттєво обмежував використання американцями бойової техніки передусім танків і БТР. У певному сенсі також обмежувалися дії авіації. Все це зумовило широке використання гелікоптерів армійської авіації, що сприяло підвищенню ефективності виконання піхотою власних завдань. Поряд з цим, досвід тієї війни поступово призвів до розуміння важливості забезпечення більшої ситуативної обізнаності піхоти.
З іншого боку, внаслідок зазначених змін, зросла маса і кількість оснащення піхотинця. Зросла маса самого озброєння та індивідуальних систем підтримки та потреба в елементах живлення. Сьогодні піхотинець переносить на собі до 36 кг особистого навантаження, а оператори спецназу – навіть до 46 кг. Припустима маса зброї вагається від кількох до 15-20 кг (для спеціальних зразків). При цьому усі компоненти транспортувалися у розібраному стані й збиралися знову лише перед використанням. Це вимагало засобів транспортування, певної обслуги та інших елементів забезпечення використання зброї тощо.
Водночас асиметричні конфлікти в Іраку, Афганістані або Сирії знову довели значення ролі піхоти. На думку багатьох експертів, її роль надалі залишатиметься високою, адже спектр завдань, що стоять перед арміями світу в сучасних умовах, значно розширився (гібридні війни, антитерористичні та стабілізаційні заходи, заходи на межі війни тощо).
За прогнозами експертів, у випадку повномасштабного конфлікту піхота також відіграватиме головну роль у загальновійськових бойових діях в урбанізованому середовищі, в портах, горах тощо, як під час наступу, так і в обороні на тактичному й оперативно-тактичному рівнях ведення бою.
І що важливо, можливості використання в зазначених умовах бойової техніки, танків, БТР, артилерії й навіть авіації можуть бути обмежені. Не лише у тактичному вимірі, а й з інших причин (економічних, суспільних тощо). Тому постійне вдосконалення екіпіровки та особистого озброєння піхотинця триває. Одночасно зростає дальність дії й ефективність цієї зброї.
Дальність дії піхотної зброї
Прийнято вважати, що ефективна дальність дії піхотної зброї з використанням класичних боєприпасів становить; для пістолетів – до 50-60 м, пістолетів-кулеметів до 200 метрів, автоматів до 400-600 метрів, кулеметів 800-1200 метрів, а для великокаліберних кулеметів. до 2000 метрів. Однак під впливом різних чинників фактичні можливості ефективного використання цих видів стрілецької зброї зменшуються.
На це впливають у т.ч. середовище поля бою, ступінь зносу самої зброї та боєприпасів та психофізичний стан розрахунків або окремих стрільців. Тому зазначені дані можуть різнитися залежно від типу зброї від кількох до навіть кільканадцяти метрів у бік зменшення.
Водночас відмінно підготовлені й досвідчені снайпери здатні з використанням якісної зброї та боєприпасів прицільно уражати цілі навіть з набагато більших дистанцій. Наприклад, з використанням гвинтівки McMillan TAC-50 i патронів .50 BMG в Іраку було здійснено прицільний влучний постріл з відстані 3540 м. Аналогічним чином в Афганістані було досягнуто влучення в ціль з дистанції 2475 м з гвинтівки Accuracy International L115A3 набоєм .338 Lapua Magnum LockBase B408.
Сьогодні дальність ефективного вогню індивідуальної піхотної зброї становить 300 – 600 м. За межами останньої цифри вже необхідно використовувати спеціальні, високоенергетичні набої. Тобто, набої, що окрім кращої балістики також забезпечують долання різних перешкод. Між іншим, це стало приводом для планів США замінити набої калібру 5,56 мм на нові більшого калібру 6,8 мм.
Своєю чергою, програмовані стрілецькі боєприпаси забезпечують скокове підвищення точності, однак їхня вартість обмежує використання таких набоїв лише для виконання спеціальних завдань.
Традиційні латунні гільзи впливають на внутрішні та зовнішні розміри набоїв, але аналоги на основі композитних полімерів дозволяють (шляхом маніпулювання внутрішньою геометрією для більш ефективного згоряння пороху) дозволяють отримати кращі результати. З іншого боку, нові типи метального заряду (більш щільні) дозволяють розвивати вищі швидкості, мають менший спалах та кращу точність (менше відхилення траєкторії).
Дальність стрільби піхотної зброї зростає завдяки застосуванню гранатометів, переносних пускових установок ПТУР або легких мінометів. Звичайно, не варто забувати про вдосконалені ручні гранати, невеликі переносні міни (і навіть цілі інтелектуальні мінні поля) або вибухові заряди для спеціальних цілей. Завдяки їм дальність ураження цілі збільшується до понад 5000 метрів. Ефективність стрільби підвищують також нові конструкції боєприпасів і оптоелектронних приладів.
Тим не менше, розв'язання питання ефективності використання цих систем залишається за солдатом. Саме його сила, вміння та стійкість до труднощів бою визначають, чи дійсно ввірена йому зброя виявиться в бою ефективним засобом.
Далі буде...
За матеріалами Defence24.pl
Читайте також: Піхота – основа Збройних сил України та 90 відсотків складу ООС
