У відкритому доступі зараз циркулює інфографіка, згідно з якою Ізраїль за весь 2022 рік завдав 28 ракетних ударів по військовим об’єктам на території Сирії. При цьому 23 удари були завдані саме з літаків, один удар – безпілотником, та ще чотири – неназваними ракетами класу "поверхня-поверхня". І такі дані цілком контрастують з повідомленнями про те, що для удару по стратегічним об’єктам військової промисловості Ірану 29 січня 2023 року Ізраїль, ймовірно, застосував "всього лише" невеликі квадрокоптери з вибухівкою.
Формальна логіка підказує, що така "нестиковка" насправді означає наявність в Ізраїлю достатньо потужного "ракетного щита", в якого однак можуть бути свої ліміти по дальності застосування та кількості наявних ракет. А якщо попрацюємо з іншими джерелами відкритих даних, то зможемо побачити наступну картину.
Почнімо з того, що Ізраїль – одна із небагатьох країн у світі, які має власні балістичні ракети середньої дальності (БРСД) типу Jericho 2, котрі мають дальність стрільби до 1500 км і в теорії можуть бути носіями ядерної зброї. Але, як вказує довідник The Military Balance 2022, Ізраїль має в своєму розпорядженні лише 24 ракети Jericho 2.
Друга за далекобійністю – крилата ракета Popeye Turbo. Дані по дальності стрільби цієї КР можуть коливатись в діапазоні від 200-350 км (у версії для запуску з літаків) до 1500 км (у версії для запуску з підводних човнів), як про це вказують матеріали CSIS (Центру міжнародних та стратегічних досліджень). Яку конкретно кількість Popeye Turbo може мати в своєму розпорядженні Ізраїль – даних нема. Але можемо припускати, що й КР такого типу ізраїльські військові вимушені "економити" хоча б тому, що Popeye Turbo сконструйована також як потенційний носій ядерної зброї. Але тут не будемо виключати, що для ударів по військовим об’єктам в Сирії у 2022 році Ізраїль використовував зокрема і Popeye Turbo.
В свою чергу, згадана вище КР – це похідна від відповідного сімейства крилатих ракет Popeye 1 та Popeye 2, прийнятих на озброєння ще у 1986 та 1995 роках відповідно.
Ракета Popeye 1 при масі в 1360 кг має бойову частину в 360 кг та дальність стрільби в 80 км. Ця КР має комбіновану систему наведення – інерційна система навігації на основному етапі польоту, та інфрачервона ГСН на термінальній стадії польоту. Така система наведення забезпечує ймовірне відхилення від цілі лише до 3 метрів. Але для застосування Popeye 1 літак-носій повинен нести блок апаратури AN/ASW-55 масою 865 кг, відповіднотаку КР можна застосовувати лише з важких винищувачів типу F-15.
Popeye 2 відрізняється зменшеною до 1135 кг масою при БЧ в 350 кг, дальність польоту – до 75 км. Ця КР сертифікована саме для застосування із F-16, на цій використовується інерційну систему навігації з використанням GPS-навігації.
Даних по кількості Popeye 1 та Popeye 2 в розпорядженні ВПС Ізраїлю у відкритому доступі нема. Цікаво, що такі ракети ізраїльський ВПК експортував до США, Австралії та Південної Кореї, але там ці вироби не мали досвід успішної експлуатації.
По балістичній ракеті LORA Міжнародний інститут стратегічних досліджень в своїй доповіді Missile Technology: Accelerating Challenges говорить так: "Вважається, що Сили оборони Ізраїлю також використовують балістичну ракету LORA, які раніше були експортовані в Азербайджан, але міжвідомча конкуреція всередині ЦАХАЛу могла загальмувати плани по придбанню (таких ОТРК – ред)".
В підсумку маємо таку картину. Ізраїль має в своєму розпорядженні певну кількість балістичних та крилатих ракет великої дальності, які однак "тримаються про запас" на випадок "великої війни" проти Ірану. Арсенал авіаційних КР дозволяє бити по військовим цілям на території Сирії. Тому – хоч і є власна автаркічна "ракетна програма", Ізраїль для ударів в стратегічну глибину території свого противника вимушений поки використовувати лише "імпровізацію" у вигляді малих дронів з "бавовною".
