На експорт Су-27 продавався вкрай рідко, одним з таких покупців стала у 1998 році Ефіопія, якій були потрібні літаки для війни проти Еритреї. Ось цей приклад ми сьогодні й розберемо: це був один із рідкісних випадків, коли Су-27 (поза полем бою в Україні) використовувались саме для ППО, їх "опонентами" були МиГ-29 зі складу ВПС Еритреї, і це дозволяє заодно наочно співставити недоліки обох цих типів літаків, яким в строю ЗСУ вкрай потрібна заміна на F-16 (або ж інший винищувач західного зразка).
Ефіопія свої Су-27 купила в РФ, і тут обставини виглядали так. Як тільки ефіопські військові отримали дані, що у тому ж 1998 році ворожа Еритрея придбала ескадрилью МиГ-29 в Росії, це прискорило питання з оновленням авіапарку ефіопських ВПС, "ядро" яких складали обмежено боєздатні МиГ-21 та МиГ-23.
Читайте також: Як МіГ-29 прослужили в Молдові, "перекочували" в США, а потім могли стати "донорами" для ЗСУ
Якби дивно не виглядало, але Ефіопія спочатку планувала купувати винищувачі взагалі у США, але тут в справу втрутився особисто головкомандувач ефіопських ВПС Абебе Текла Хайманот, і в підсумку відбувся "розворот" до планів купувати радянські Су-27.
Спочатку Ефіопія планувала купити Су-27П в Білорусі, але далі трапився ще один незрозумілий поворот, і в підсумку Аддіс-Абеба вісім Су-27СК та три Су-27УБК напряму в Росії. Таке рішення пояснювалось начебто гіршим технічним станом літаків, які планувалось купувати в Білорусі. Але ж перші польоти на отриманих від РФ Су-27 показали, що стан цих винищувачів теж бажає лишати кращого: доволі часто польоти доводилось припиняти достроково, по причині відмови апаратури зв’язку чи системи СДУ-10.
Якщо уже говорити про специфічно "африканські" умови експлуатації, то там були проблеми зовсім іншого характеру: запуск та охолодження двигунів в умовах тропічного клімату та "перепрошивка" бортової апаратури для посадки на аеродроми, розташовані на висоті 1600-1800 метрів над рівнем моря. Парадоксально, але авіатехніки ВПС Ефіопії зуміли специфічно "африканські" проблеми вирішити самостійно, що заодно показало їх кваліфікацію на порядок вищою, аніж кваліфікацію "прикомандированих" авіатехніків з РФ.
Ну і звісно, куди в цій історії без специфічно російського "маркетингу": РФ продала Ефіопії винищувачі, але не продала достатньо запчастин та апаратури для обслуговування літаків. Тому ефіопські ВПС під час війни проти Еритреї ескадрилью своїх Су-27 розподілили на дві частини: першу розмістили для постійного бойового чергування на аеродромі за 40 км від фронту, іншу залишили на тиловому аеродромі як "резерв".
Якщо говорити про специфічно "африканські" нюанси при бойовому застосуванні, то у випадку з Ефіопією та Су-27 тут мав місце хіба що такий цікавий момент: гориста місцевість не давала можливості створити цілісну зону покриття РЛС, тому пілоти винищувачів могли не розраховувати на цілевказівки від наземних пунктів наведення та мали переважно самостійно шукати повітряні цілі ворога.
Інші специфічні моменти прямо випливали з недоліків літака типу Су-27СК та ракет "повітря-повітря" Р-27РЭ та Р-27ТЭ. Наприклад, практика показала, що фактична дальність пуску цих ракет виявилась значно меншою за заявлену. Через це, в свою чергу, при контакті в зустрічному бою з еритрейськими МиГ-29 пілоти ефіопських Су-27 мали перевагу по часу лише в 1-2 секунди замість "паспортних" 5-7 секунд.
При настільки жорсткому контакті льотчик на Су-27 міг просто не довести до цілі Р-27, і ракети йшли просто "в молоко". Тому, наприклад, в одному із боїв Су-27 ефіопських ВПС відстріляв одразу дві Р-27 та дві Р-73 по одній повітряній цілі ворога, і всі ці ракети "пішли в молоко".
Тут доволі показово, що одні джерела говорять, що під час війни Ефіопії та Еритреї в 1998-2000 роках льотчики на Су-27 збили два ворожі МиГ-29 та ще один "борт" не підтверджено, а от інші – що ефіопи на Су-27 збили лише один ворожий МиГ-29, а в ході повітряних боїв з обох сторін було безрезультатно відстріляно 29 ракет типів Р-27.
Описане вище співставлення Су-27 та МиГ-29 бодай в такому "екзотичному" контексті заодно чіткіше показує, чому Україні потрібні саме F-16 (або інші сучасні західні винищувачі).
Для знищення рашистів у повітрі ЗСУ потрібні літаки, які надійніші в експлуатації, аніж радянські; які мають дальність стрільби ракетами значно вищу, аніж яку може дати Р-27; ну і головне – відповідну продуктивність бортової апаратури, яка дозволяє краще розкривати бойовий потенціал літаків та пілотів, які ними керують.
Читайте також: Як так, що Румунія відмовилась від МіГ-29 на користь МіГ-21, і що зараз з цими літаками
