Війна проти України стала першою, під час якої рашисти застосовували Ту-22М3 саме як ракетоносій, в якості платформи для "відстрілу" крилатих ракет типу Х-22. І насправді п’ятою, де Ту-22М3 використовувались як класичні "бомбовози", для ураження стаціонарних цілей некерованими авіабомбами.
Першою була війна Радянського Союзу в Афганістані у 1980-1988 роках. І можливо, що досвід цієї війни в чомусь визначив формат застосування рашистських Ту-22М3 проти нашої країни. Хоча звісно, що вплив такого фактору – не безумовний. Хоча б з огляду на те, що в рамках маневрів "Запад-2021" орки відпрацьовували застосування Ту-22М3 саме проти угрупувань військ "умовного противника".
Читайте також: Чим особливий Ту-95МС, і чому саме цей літак обирають рашисти для ударів по Україні
Якщо узагальнити всю наявні дані з відкритих джерел, то картина виглядатиме так. Ідея застосувати стратегічні бомбардувальники як надмірний інструмент в "локальному конфлікті" закріпилась на 5 рік ведення бойових дій. Коли виявилось, що в умовах спеки літаки армійської і тактичної авіації не здатні брати на борт нормативне бойове навантаження. А от той же Ту-22М3 (чи його "старший брат" Ту-22М2) цілком без проблем можуть брати на борт до 12 тонн некерованих авіабомб.
"Дебютом" для бомбардувальників сімейства Ту-22М стала Пандшерська операція 1984 року, в рамках якої Кремль планував ліквідувати угрупування Ахмад Шаха. Для цієї операції рашисти зосередили понад 300 бойових літаків, зокрема ескадрилью Ту-16 та шість Ту-22М2, по одному літаку на 12-15 бійців противника. Ту-22М2 працювали попарно, зазвичай несли навантаження в 64 авіабомби масою по 250 кг, але також брали на борт і бомби масою 3000 кг.
Щоб пілоти цих "стратегів" краще орієнтувались на незнайомій місцевості, на шляху прямування літаків радянські військові поставили ферми з радіолокаційними відбивачами. Їх завданням було ураження живої сили противника, і з цією задачею вони не впорались. Бо "килим" із 64 бомб масою 250 кг падав зазвичай "не туди", а ФАБ-9000, м’яко кажучи, погано підходила для такого "завдання".
Знову до застосування саме Ту-22М3 під час війни в Афганістані Кремль повернувся у листопаді 1988 року. Ці бомбардувальники були потрібні рашистам, щоб прикрити вивід частин 40-ої армії. Тим більш, що на той момент майже половина тактичної та армійської авіації перелетіла "на материк". Всього було задіяно 16 літаків Ту-22М3 із двох ескадрилій 185-го важкого бомбардувального авіаполку (що тоді розміщувався в Полтаві). Вибір саме на цей авіаполк упав тому, що це формування уже встигло на той момент відпрацювати бомбометання з Ту-22М3 та було "лідерським" в освоєнні бомбардувальників цього типу. В грудні "на заміну" прилетіло 16 літаків Ту-22М3 402-го авіаполку з Орші.
Спочатку Ту-22М3 мали завдання із розряду "стріляти з гармати по горобцям" - в сенсі, полювати за ракетними установками "в стилі ХАМАСу", які тоді регулярно обстрілювали Кабул. Але з часом екіпажі цих бомбардувальників отримали чисто терористичне завдання – бомбити "по координатам", щоб залякати місцеве населення, що надавало свою підтримку душманам. На завдання вилітали групами по 8 або 16 літаків, "стандартним" було навантаження в дві авіабомби ФАБ-3000, але й практикувалась підвіска ФАБ-1500.
Окремо варто звернути увагу на умови, в яких "працювали" екіпажі Ту-22М3 (або їх "старших братів" Ту-22М2). Бо це багато в чому пояснює поведінку повітряних терористів Кремля у небі над Україною в 2022 році.
Формально Кремль не визнавав, що для війни в Афганістані застосовує стратегічну авіацію – "нас там нема, це афганські ВПС працюють". Відповідно, пілоти стратегічних бомбардувальників не мали статус "учасник бойових дій", зате отримували відповідні "бойові" доплати, що їх влаштовувало цілком. Умови їх побуту при цьому складно було назвати комфортними - літаки базувались на аеродромах Центральної Азії, спати доволі часто доводилось в зимовому обмундируванні.
Пілоти Ту-22М3 та Ту-22М2 цілком розуміли, що їх можуть і збити під час "бойового завдання" - доволі часто вильоти відбувались біля кордону з Пакистаном, що уже тоді мав французькі ЗРК Crotale та винищувачі F-16, і котрий легко та невимушено збив 11 радянських літаків під час прикордонних інцидентів (і з цим Кремль нічого зробити не міг). Тому льотчики на "стратегах" брали в кожен в політ із собою АКС-74У та "пакет виживальника", супроводження винищувачами та літаками-постановниками завад було обов’язковим.
Вони насправді розуміли, що "роблять щось не те". Бо, наприклад, у відповідь на розпитування журналістів відповідали або куцо – "нам так батьківщина наказала", або ж просто посилали. І при цьому всьому продовжували свою "бойову роботу", спрямовану на залякування мирного населення. Бо їм так "батьківщина наказала".
З чого випливає висновок – поведінка повітряних терористів Кремля у війні проти України має "інституційні" основи, які тягнуться ще з часів війни Радянського Союзу в Афганістані.
Читайте також: Які проблеми можуть мати рашисти з Ту-160, і чому Україна від них відмовилась
