Загроза для України від рашистської стратегічної авіації з бомбардувальниками Ту-22М3, Ту-95МС і Ту-160, які можуть нести ракети типів Х-22, Х-555 та Х-101, лишається постійною. Стільки часу триває й пошук засобів, які б дозволити на практиці знизити цю загрозу.
В теорії, все звучить просто та переконливо – потрібно не тільки посилювати захист ППО критично важливої інфраструктури, але й далекобійна зброя також, аби знищувати ворожі ракетоносії до старту. Але на жаль, такий принцип вдається втілити в життя не завжди. І це може показати зокрема досвід Ізраїлю, який під час воєн в 1967 та 1973 роках був вимушений протидіяти ворожим бомбардувальникам Ту-16, зокрема з крилатими ракетами.
Читайте також: Як Кремль продав своїм сателітам Ту-22, і як йому за це (майже) нічого не було
Окрім України, Ізраїль мабуть єдина в світі країна, якій також доводилось вирішувати проблему із наявністю у ворога бомбардувальників-крилатих ракет, здатних бити на стратегічну глибину території. Практика тут виглядає так.
На початок Шестиденної війни у 1967 році Єгипет мав аж 30 бомбардувальників типу Ту-16, точні модифікації невідомі. Ці літаки СРСР поставив ще у 1963 році, і вони одразу для Ізраїлю стали "ціллю №1". Коли 5 червня 1967 році почалась війна, ізраїльські ВПС одразу втілили один із довоєнних планів та трьома хвилями атак одразу розбомбили всі 30 єгипетських Ту-16.
Бомбардувальники Ту-16 в кількості 6 одиниць були також в іншого противника Ізраїлю – в Іраку. Ці літаки ізраїльтянам "дістати" не далось, екіпажі іракських Ту-16 навіть спробували бомбардувати портові міста Ізраїлю, але їм це не вдалось через погану підготовку. Здавалось би, на цьому вся історія й закінчилась би, але ні.
Одразу для поповнення втрат у тому ж 1967 році Радянський Союз поставив Єгипту сумарно 31 бомбардувальник типу Ту-16, зокрема 20 літаків в ракетоносних модифікаціях Ту-16КСР-2А та Ту-16КСР-2-11, призначених для відстрілу вже на той момент морально застарілих крилатих ракет типу КСР-2 і КСР-11 (по суті однотипні, КСР-11 була створена як розвиток КСР-2).
На цей раз єгиптяни свої помилки врахували, та "відтягнули" свої Ту-16 на летовища подалі від радіусу дії літаків ВПС Ізраїлю. Тому коли стартувала Жовтнева війна 1973 року, єгипетські Ту-16 змогли без перешкод за 16 днів війни відстріляти 25 ракет типів КСР-2 і КСР-11 по стратегічній інфраструктурі Ізраїлю.
Формально, тут ізраїльтяни можуть собі записати в актив збиття 20 із 25 крилатих ракет. Але тут потрібно робити поправку на те, що це були архаїчні вже на той момент КР першого покоління з усіма своїми недоліками.
Ракети типів КСР-2 і КСР-11 мали швидкість польоту близько 1200 км/год, були вкрай нестійкими до протидії засобами РЕБ, дальність стрільби була лише до 200 км, та й габарити повітряної цілі були достатньо "видатні" - довжина фюзеляжу ракети аж 8,6 метрів, розмах крил майже в 2 метри.
По суті, ті 20 випущених Єгиптом крилатих ракет Ізраїль спочатку "заглушив" засобами РЕБ, а уже потім добивав засобами ППО. Ті п’ять КР, які все ж не вдалось збити, вразили дві РЛС та склад логістики. Тому на перший погляд, цей епізод в ланцюжку чисельних арабо-ізраїльських воєн наче й не справив особливого впливу на подальший спосіб дій Ізраїлю.
Але з іншої сторони, тут варто згадати, що в нашій сучасності той же Ізраїль поки що не ставить собі завдання бити на стратегічну глибину території Ірану як свого головного екзистеційного противника. А намагається в першу чергу зробити так, що сам Іран не міг застосовувати свої далекобійні ракети по території держави Ізраїль.
Читайте також: Які крилаті та балістичні ракети має Ізраїль, і чи можна ними знищити завод по виробництву Shahed-136
