Портал War on the Rocks в своїй публікації вирішив проаналізувати, чому Франція як одна з найпотужніших країн НАТО в Європі при модернізації своєї армії досі робить ставку на "високотехнологічність", а не масовість війська. Цю публікацію стисло можна переказати так.
Досвід повномасштабної війни РФ проти України після лютого 2022 року показав, що в умовах сучасної війни "бонсай-армії" по суті недієздатні, для більш-менш значної операції потрібно накопичувати значні резерви живої сили, техніки та боєприпасів. Водночас, армія Франції хоч і вважається найбільш боєздатною в Європі, по суті все рівно лишається тою самою "бонсай-армією" без достатнього запасу техніки та боєприпасів для інтенсивних оборонних та наступальних операцій.
Читайте також: Як Т-72М1 і Т-80У програли Leopard 2A4 в 1994 році при випробуваннях у Швеції, і чим це було показово
На даний момент армія Франції має критично малий парк техніки та озброєння, і будь-яка "похибка вліво" може призвести до критичної втрати боєздатності. Наприклад, французьке військо зараз має лише 200 боєготових танків Leclerc, і якщо наприклад Париж вирішить передати 20 таких машин ЗСУ, то навіть такий крок суттєво просадить військову потужність Франції.
Французькі сухопутні війська налічують усього 114 тисяч "багнетів", при цьому ніхто навіть не ставить питання про можливе повернення до моделі призовної армії.
Парк авіації складає усього близько 100 Rafale та до 100 Mirage 2000 в строю ВПС + 42 палубні літаки Rafale в строю авіації ВМС, і це теж відображає підхід "якість замість кількості".
Здавалось би, є дуже простий вихід із ситуації – масштабувати виробництво зброї для власної армії так, щоб вона замість "високотехнологічної" ставала масової та якомога повніше відповідала потребам військових.
Тим більш, що у випадку із виробництвом САУ CAESAR приблизно така ж траекторія й відбувається – зараз компанія Nexter може випускати по 4 такі артустановки на місяць, в грудні 2023 року планує випускати по 6 САУ, а в другій половині 2024 року – уже по 8 артустановок на місяць.
Але автори публікації роблять наступний висновок – із поточних дискусій французьких політиків та військових про модернізацію війська випливає, що сама Франція досі перебуває під впливом "травми 1940 року", тому й не наважується будувати масову армію.
Франція у 1940 році воювала проти німців військом, що мало високу вогневу міць, але було "неповоротким" в плані маневрування та "громіздким" в плані управління, тому й програла вермахту. Це все був результат тих доктринальних документів, які до 1940 року прописав сумнозвісний маршал Петен, що додавало окремої фрустрації французам.
А коли Франція у 1950-1960-хх роках як учасник НАТО формувала свою оборонну доктрину, то сформувала таку концепцію: війна буде або швидкоплинною та із застосуванням ядерної зброї, або війни не буде взагалі; тому в розвитку збройних сил потрібно робити ставку в першу чергу на засоби доставки атомних боєприпасів, а сухопутні війська мають компактні в маневруванні та гнучкі в застосуванні вогневої міці.
Звісно, що на декілька десятків років потому на це все наклались й інші суб’єктивні фактори. Наприклад, навіть якщо стоїть завдання зробити масову та дешеву зброю чи техніку, французький ВПК все рівно видає якісь "монструозні" зразки. Найяскравіший приклад цьому – той же проблемнтй NH90, який задумувався взагалі-то як масовий "літаючий пікап".
Або ж – особливо після 1991 року Франція не вела масштабних військових операцій, які б вимагали розгортання значних мас військ, і коли французькі військові наприклад в 2013 році розгорнули чотири САУ CAESAR, це уже для них був своєрідний рекорд. Схоже, що також має місце ще один момент – по ієрархії французького війська відсутні "канали зворотнього зв’язку", які б дозволяли "передати нагору" критичні зауваження щодо характеристик тої чи іншої техніки.
Читайте також: Грецька модернізація Leopard 2A4 з динамічним захистом та елегантним комплексом активного захисту - детальний огляд
