Білий Дім нарешті ухвалив історичне рішення та виділив у новому пакеті військової допомоги для України, оголошеному 7 липня 2023 року, зокрема касетні 155-мм снаряди типу DPICM.
При цьому, схоже, нарешті відмовились від концепції, що якусь зброю Україні давати небезпечно, що зокрема додає певного оптимізму по перспективам щодо ATACMS для ЗСУ. Бо у випадку з касетними снарядами президент США Джозеф Байден заявив таку максиму – "якщо таку зброю не дати ЗСУ, то якраз саме тоді цивільне населення України постраждає, але від рук російських окупантів".
Читайте також: Крім комбо "Богдани" та Eva, Україна зі Словаччиною також будуть виробляти машини Bozena та боєприпаси
Судячи за повідомленнями західних ЗМІ, ми отримаємо достатньо велику кількість снарядів типу DPICM, яка обчислюється на рівні начебто в кілька сотень тисяч одиниць, щоб це мало достатньо відчутний вплив на перебіг подій на полі бою. Але тут важливим є уточними, а які саме особливі характеристики мають 155-мм касетні снаряди DPICM, і як вони можуть пришвидшити темпи знищення окупантів. Відповідь на це можемо знайти зокрема ось в такій публікації порталу The Drive, присвяченій DPICM.
Для початку, автори видання уточнюють, що це по суті друге покоління касетних боєприпасів Армії США, попереднє мало індекс ICM, але такі снаряди призначались лише для знищення ворожої піхоти. У той час як DPICM призначені й для знищення бронетехніки ворога, і для роботи по "м’яким цілям", як то неброньована техніка та піхота противника.
Окреме важливе уточнення полягає також у тому, що американці на складах можуть мати не тільки снаряди DPICM не тільки калібру 155-мм, але й калібрів 105-мм і 203-мм також.
Не варто виключати також можливість того, що на зберіганні в Армії США також залишилась певна кількість некерованих реактивних снарядів типу M26 до систем M270 MLRS та M142 HIMARS. І це все означає, що в перспективі номенклатура поставок касетних боєприпасів від США для ЗСУ може навіть збільшитись, за сприятливих політичних умов.
Загальний принцип дії "касет" в снарядах DPICM автори The Drive описують так – ззовні така "касета" виглядає як граната до автоматичного гранатомету, споряджена щось типу "парашуту", призначеного для стабілізації цього боєприпасу при падінні. Але замість класичного уламково-фугасного спорядження там використовується кумулятивний заряд та спеціально сконструйована оболонка, яка при підриві боєприпасу має буквально засипати ворога градом уламків.
Важлива технічна деталь – "касети" із снарядів DPICM випадають із задньої частини корпусу на фінальному етапі польоту, при цьому сама оболонка від снаряду просто падає на землю.
Фактична площа ураження касетними боєприпасами може варіюватись залежно від різних характеристик, зокрема висота підриву боєприпасів та інших "динамічних умов". Але навіть тут можна навести співвідношення, що якщо "класичний" уламково-фугасний снаряд калібру 155 мм при підриві "перекриває" радіус орієнтовно 50 метрів, то касетний снаряд перекриває радіус мінімум 100 метрів.
Ця характеристика з радіусом перекриття важлива не тільки в тому ракурсі, що "касети" можуть накривати рашистську піхоту буквально в окопах. Але й також – що застосування таких боєприпасів дає окупантам менше часу на пошук укриттів для своєї піхоти, дає менше можливостей для маневрування резервів, що в свою чергу дає більше оперативних можливостей для ЗСУ в плані виснаження оборонних ліній армії РФ на Півдні та біля Бахмуту.
Читайте також: Як перелякані рашисти кидають в бій свої "мотолиги-камікадзе": детальне відео з потужним вибухом
